Отже, можна говорити про створення в роки Визвольної війни життє-здатної фінансової системи Української держави.

Мова. У період, який розглядається, повністю сформувалася українська "народна" мова, а також йшов процес формування української літератур-ної мови.

Українською мовою пишуться літописи, складаються судові й державні акти, видаються гетьманські універсали, ведеться офіційне листування тощо. Так, українське посольство, яке прибуло до Москви Плютого 1654 р. для укладання договору, привезло лист Богдана Хмельницького царю, на-писаний українською мовою, що був по суті акредитивною грамотою для посольства.

Отже, приходимо до висновку, що українська мова в ході формування державності стає державною мовою.

Військо та оборона. Чисельність козацького війська постійно змінюва-лася протягом XVI —першої пол. XVII ст. Наприкінці XVI ст., коли козаки вперше організовано виступили, їх чисельність була від 2 до 10 тис. У війську Наливайка було 12 тис, у повстаннях 1625 р. брали участь ЗО тис, 1630 р.— 37 тис. чоловік. У той же час зростала чисельність реєстрового козацтва, яке перебувало на королівській службі. Перший реєстровий загін нарахову-вав тільки 300 козаків, у 1625 р. — реєстр налічував 6 тис, у 1630 р. — 8 тис. Коли розпочалася Визвольна війна, у війську Хмельницького було 12 тис. реєстровців.

Згідно Із Зборівським договором за Україною було визнано право мати постійне реєстрове військо в 40 тис. чоловік. Білоцерківський договір змен-шив цю чисельність до 20 тис, але в дійсності в роки Визвольної війни в країні діяла величезна на ті часи армія. У битві під Пилявцями військо мельницького налічувало 100 тис, під Львовом — 200 тис, у зборівській мпанп — 300 тис, а сам Хмельницький говорив, що під Зборовом він в військо чисельністю 360 тис. чоловік. Порівняно з арміями інших країн го часу це була величезна військова сила.

Козацьке військо мало струнку організацію: воно поділялося на полки, сотні й курені. В полку було від 5 до 20 тис. козаків,

Полк ділився на сотні, які мали від 200 до 250 козаків. Сотню ділили на десятки, пізніше — на курені. Десяток складався з отамана і дев'яти ко-заків. Пізніше до куреня входило до 30 чол.

За польської влади реєстрове військо діставало платню з державної каз-ни. Коли ж відродилася Українська держава, військова служба стала без-коштовною. Козаки жили за рахунок королівських та панських земель, визволених під час війни. Частину цих земель було залишено на загальні військові потреби. Так, "рангові" землі діставала козацька старшина, деякі землі були призначені для утримання артилерії тощо. Державний скарб (казна) також визначав для війська деякі податки та доходи: "третю військо-ву мірку" з млинів, доходи з оренд тощо. Військовими доходами відала ге-неральна скарбова канцелярія під керівництвом генерального підскарбія, Йому допомагали комісари в полках та комісарські десятники в сотнях.

Отже, під час Визвольної війни в Україні сформувалася добре організо-вана, одна з найбільш боєздатних армій в Європі.

Зовнішня політика. Створення держави — справа не тільки внутрішня, а й міжнародна. Цей процес не міг відбуватись ізольовано від інших держав, які ставилися по-різному до цієї події. Проте фактично всі вони, навіть Річ По-сполита, яка аж ніяк не хотіла, шоб Україна вийшла з її складу, повинні були рахуватися з існуванням української держави. Вже в 1648 р. Україна вступає в дипломатичні стосунки з сусідніми державами: Росією, Туреччиною та її ва-салами — Кримом, Трансільванією і Молдавією, що в той час, по суті, означа-ло визнання української державності. Згодом міжнародні зв'язки України роз-ширились, вона вступає у відносини з Венецією, Валахією, Швецією, Угор-щиною та іншими країнами, стає активним фактором у міжнародному житті Європи, що було одним з проявів її державної суверенності.

Сам хід Визвольної війни вимагав таких зв'язків. І треба занотувати, шо молода українська дипломатія уміло використовувала складну міжна-родну ситуацію на користь Україні. Майже всі сусідні держави розуміли, що відрив України від Речі Посполитої ослаблює останню. Деякі з них, на-приклад Молдавія, використовували суперечності між Польшею та Туреч-чиною в своїх Інтересах.

Султанська Туреччина підтримувала дипломатичні відносини з Україною, починаючи з першого року Визвольної війни. Але турецькі правителі мали на-мір перетворити Україну в свого васала. Туреччина не могла допустити існу-вання української незалежної держави, бо це стало б прикладом для інших ва-сальних земель Оттоманської імперії в їхній боротьбі за своє визволення. Як відомо, Крим хотів, спираючись на Україну, вирватися зі складу Туреччини.

Багато інших країн зноситься з Україною як з незалежною державою. За ходом Визвольної війни Україна встановлює зв'язки з Австрією, Пер-сією, Францією, Швецією.

Все це говорило про міжнародне визнання України на самому високо-му рівні.

Відносно ж прав особистості, які охоронялись Українською державою,

слід відзначити права та вольності козацької верстви і державних селян. Кожний стан мав свої права, і держава досить прискіпливо слідкувала за їхнім виконанням.

Так, коли військова адміністрація у Ніжині "незвичайніє в стаціях по-датки витягають" і "до шкоди убогих людей" приводила, гетьман видав універсал від 1 серпня 1650 р. на захист населення міста І його прав на са-моврядування.

З Польщею та Росією багато міжнародних угод було укладено Украї-ною на захист старовинних прав та вольностей запорізького козацтва.

Отже, робимо висновок: Українській державі, яка формувалась в роки Визвольної війни, були притаманні всі ознаки державності. Ця держава мала особливості, які були продовженням традицій української держав-ності. Виборність органів публічної влади, роль колегіальних установ да-ють можливість стверджувати, що підвалиною Української держави була республіканська форма правління.

М.