У лютому 1917 р., коли у Росії розпочалася друга бур-жуазна революція, чисельність більшовицької партії не пе-ревищувала, згідно уточнених даних, 20 тис. чоловік. Пар-тія була буквально нашпигована провокаторами, лідери її не були широко відомими. Коли в квітні 1917 р. Ленін ви-сунув лозунг «жодної підтримки Тимчасовому уряду», це зустріло непорозуміння в самій партії. Загострення внутріш-ньополітичної кризи в країні стимулювало радикалізацію суспільства. На VI з'їзді РСДРП(б) (літо 1917р.) були пред-ставлені уже 240 тис. більшовиків. Цікаво, що з 171 делегата 150 мали досвід арешту, а 110 - ув'язнення, ще 10 - катор-ги. Коли в листопаді 1917р. ця партія узяла владу, вона, як показали вибори до Установчих зборів, користува-

лася підтримкою лише 20% населення Росії. В національ-них окраїнах її вплив був ще меншим - скажімо, на Україні 10% симпатиків.

Серед перших декретів контрольованого більшовиками 2-го Всеросійського з'їзду Рад 1917 р.- «Декрет про мир» і «Декрет про землю». Перший містив заклик до негайного миру без анексій і контрибуцій, відмову від практики таєм-них міждержавних угод. По суті, цей односторонній крок був зрадою союзників по Антанті, які вступили у війну вліт-ку 1914р. тому, що в Австро-Сербському конфлікті Росія підтримувала Сербію. «Декрет про землю» був створений на основі 242 селянських наказів. Понад 150 мільйонів де-сятин поміщицької та церковної землі оголошувалися все-народною власністю і без викупу передавалися у безплатне користування селян. По суті, це була есерівська вимога, оскільки В. Ленін у квітні 1917р. наполягав на державному землекористуванні та створенні великих державних вироб-ництв у сільському господарстві. Було сформовано чисто більшовицький уряд, який у грудні того ж року поповнився за рахунок лівих есерів (7 членів цієї партії очолили нарко-мати землеробства, юстиції, пошти і телеграфу, місцевого самоуправління, державного майна).

До середини лютого 1918р. радянська влада була вста-новлена в 97 губернських центрах та ін. великих містах, у 17 випадках це відбувалося внаслідок збройних повстань. 1 листопада було припинено видачу заробітної плати чинов-никам, які не виходили на роботу, бойкотуючи самозваний Раднарком. 7 грудня 1917 р. на пропозицію Ф. Дзержинсь-кого було створено ВЧК - Всеросійську надзвичайну комі-сію по боротьбі з саботажем і контрреволюцією.

В кінці листопада для керівництва народним господар-ством країни була створена Вища Рада Народного госпо-дарства (ВРНГ), перед якою постало завдання підготувати перехід від робітничого контролю до безпосереднього управ-ління господарством на основі націоналізації промисловос-ті, транспорту, банків. До березня 1918 р. в 31 губернії було націоналізовано 836 найпотужніших підприємств.

На виборах до Установчих зборів (грудень - початок січ-ня) меншовики і есери зібрали 62% голосів. Ці збори від-мовилися затвердити декрети ленінського уряду і уже 6 січ-ня були розігнані військовою силою. Раднарком чітко про-демонстрував свою відразу до «буржуазної» демократії.

Навесні 1917 р. Ленін в «Чергових завданнях Радянської влади» сформулював нові цілі «пролетарської держави». До них були віднесені організація обліку і контролю на

виробництві, підвищення трудової дисципліни і організація змагання в промисловості, соціалістична кооперація селян-ства. Показово, що в діяльності сільських Рад Ленін закли-кав «поголівно притягати бідноту до практичної участі в управлінні». В найближчі місяці комбіди (комітети бідноти) фактично замінять сільські ради на контрольованій комуні-стичною владою території. Основною відмінністю радян-ської влади від буржуазної демократії, принаймні теоре-тично, був принцип недопущення у політику нетрудящих. Ради так і називалися - робітничих, селянських і солдатсь-ких депутатів. Комбідівський переворот на селі означав від-сторонення від управління і трудящих - селян, якщо вони (навіть після земельної реформи!) не потрапляли у категорію бідняків. Навесні 1918р. основна маса селян (понад 60%) були середняками, ще 5% становили заможні, т. зв. куркулі.

13 травня ВЦВК та РНК надали народному комісару по продовольству Цюрупі надзвичайні повноваження. Вводи-лася продрозверстка, згідно якої селяни мусили здавати дер-жаві за твердими цінами усі «надлишки» продовольства. За приховування хліба застосовувалися найжорстокіші захо-ди. Це було оголошення війни селянству. За офіційними радянськими джерелами, у цій війні загинув кожний п'ятий боєць продовольчих загонів. У червні 1918р. були запро-ваджені вже згадані комбіди, члени яких допомагали вилу-чати хліб у заможних сільчан. 20 відсотків конфіскованого становила винагорода для цих добровільних помічників.

Влітку 1918р. добровільний принцип комплектування Червоної Армії був замінений загальною військовою повин-ністю. Це дозволило довести армію на кінець 1918р. до 1 мільйона чоловік. Було створено центральний апарат управління військовими силами - Революційну Військову Раду, введена посада головкома та польовий штаб, створе-но військові школи і академії для підготовки кадрів. Тим самим більшовики прощалися з колишніми власними дог-мами про те, що регулярна армія виступає інструментом антинародної експлуататорської держави.

VIII з'їзд РКП(б) у березні 1919р. прийняв нову програ-му партії. Це була програма побудови соціалістичного су-спільства. З'їзд поставив питання про перехід до «союзу з середнім селянством при опорі на бідноту і з збереженням в цьому союзі керівної ролі пролетаріату». Вказувалося, що партія «повинна керувати роботою Рад, але не підміняти їх». З'їзд рішуче висловився проти створення федерації са-мостійних комуністичних партій, наполягаючи на збережен-ні централізованої РКП(б) з єдиним ЦК. По суті з такою

постановкою питання визначалися орієнтири у національно-державному будівництві - унітарна Росія з єдиним урядом без огляду на інтереси і прагнення населення національних окраїн. 1 червня 1919р. вийшов Декрет ВЦВК про об'єднан-ня радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Біло-русії. Поворот комуністичних лідерів до російського шові-нізму, фактична відмова від