За 1914-1922 рр. населення Радянської Росії скоротило-ся на 13 мільйонів чоловік, з них 2 млн були емігранти. Збитки від іноземної інтервенції перевищили 39 млрд крб. Потрощена промисловість лежала в руїнах, чисельно зме-ншився робітничий клас. Селянство систематично підніма-лося на антикомуністичні заколоти, викликані постійними реквізиціями продовольства.

Корінний поворот у політиці радянської держави здійс-нив Х з'їзд РКП(б) в березні 1921 р. Резолюція «Про заміну розверстки податком» означала відмову від здійснюваної протягом трьох років політики воєнного комунізму. Остан-ня зводилася до:

а) продрозверстки. Для кожного селянського господарст-ва, общини, повіту доводили кількість зерна, м'яса, молока, картоплі, яку в обов'язковому порядку треба було здати державі. Лише після цього селяни одержували товари про-мисловості в обмеженому асортименті. Зрозуміло, що про еквівалентний обмін не йшлося, заможніші селяни, як пра-вило, взагалі не отримували нічого;

б) карткової системи для населення міст. За картками для третьої категорії (приватні власники, інтелігенція) ден-на норма хліба складала аж 50 гр., робітники забезпечува-лися дещо краще;

в) трудової повинності, проголошеної Конституцією РРФСР в липні 1918р. Залучені до неї розчищали колії від снігу, рубали ліс і т. д. під наглядом загонів кінної міліції, регулярно*' армії і ВЧК. Наприклад, у 1920 р. на лісозаготів-лях працювали близько 10млн чол. Причому таке приму-сове залучення до праці поширювалося і на робітників. Підприємства і галузі оголошувалися на військовому ста-новищі, після чого з них неможливо було звільнитися чи відлучитися у своїх потребах;

г) глобальної ліквідації товарно-грошових відносин — заборона ринкової торгівлі, безплатне житло, відміна плати за транспорт тощо. Пізніші покоління істориків КПРС бу-дуть пояснювати цю політику складними політико-еконо-мічними умовами громадянської війни. Насправді це була перша, дещо наївна, але надзвичайно жорстока спроба загна-ти населення країни у комунізм в максимально стислі строки.

Провал цієї спроби був, хоча й з тривалим запізненням у часі, усвідомлений ленінським керівництвом країни. Нова економічна політика (НЕП) встановлювала тверді розміри продовольчого податку, надлишки продукції можна було вільно реалізувати на ринку. В містах уцілілим «представ-никам експлуататорських класів» дозволили оренду дріб-них і середніх підприємств, приватну практику в медицині та юриспруденції тощо. Уряд широко пропагував залучен-ня іноземного капіталу у вигляді концесій на розробку при-родних багатств. З іншого боку, рішуче оголошувалося, що командні висоти в економіці (банки, великі заводи і фабри-ки, залізничний і водний транспорт) держава зберігає за собою. Дуже симптоматичною була відмова від «сухого закону» в 1925 р. Більшовицькі депутати російської держав-ної Ду.им списали відра чорнил, проклинаючи «п'яний бю-джет». З початком світової війни царський уряд заборонив виробництво спирту, горілчаних виробів. Сталін оголосив, що горілчана монополія дасть кошти для соціалістичного виробництва, під цим приводом сухий закон було скасовано.

Поступка націоналам у державному будівництві була здійснена за наполяганням В. Леніна. Сталінському плану «автономізації» вмираючий вождь протиставив свою ідею союзу рівноправних республік. ЗО грудня 1922 р. був ство-рений СРСР. У 1923 р. XII з'їзд оголосив про початок полі-тики «коренізації».

Лібералізація в економіці і національному питанні майже не зачепила політичного життя. Партія кадетів була по-ставлена поза законом уже в листопаді 1917 р., далі настала черга лівих есерів (після заколоту в липні 1918 р.) та анар-хістів. Розгром меншовиків навесні 1921 р. (заарештовано 2 тис. чоловік, включаючи ЦК) завершив справу. З самої більшовицької партії за 1917-1922рр. було «вичищено» 219 500 чоловік (в 1922 р. РКП(б) налічувала 401 тис. чле-нів.- Авт.).

Поворот до НЕПу сприяв швидкій відбудові народного господарства. Щорічний приріст сільськогосподарської про-дукції (у цінових показниках) в 1921—1928 рр. становив 10%. Після грошової реформи 1924р. червінець став однією з

найміцніших валют світу. Натомість у тисячах ресторанів гуляли нові доморощені буржуйчики, сотні тисяч безробіт-них реєструвалися на біржах праці, а на судові процеси усе частіше виносилися справи високопоставлених комуністів, винних у мільйонних розтратах. Здавалося, усе вернулося «на круги своя».

І все-таки перша червоногвардійська атака на капітал не пройшла без сліду. Вона мала колосальний вплив не лише на майбутню долю СРСР, але й на суспільний розвиток, державне і правове будівництво практично усіх країн світу.

Література

Історія держави і права зарубіжних країн. Посібник.