Як бачимо, державне і правове будівництво у ранньофе-одальній Німеччині проходило своїм особливим шляхом. Намагаючись запобігти перетворенню королівських чинов- ників у спадкових тримачів титулу і тим самим у майбутню опозицію королівській владі, німецькі монархи зробили своєю опорою церковних феодалів. Практика інвестури до-зволила тримати під контролем апарат т. зв. імперської церк-ви. За свою службу престолу церква отримувала — через королівські банни - найширші судові, адміністративні, вій-ськові та ін. повноваження. Церковне право та церковна юрисдикція дістали загальнодержавне поширення. Такий експеримент був на перших порах надзвичайно успішним. Німеччина стала імперією, включивши до свого складу значні слов'янські, французькі, італійські території. Однак, у кінцевому підсумку церква відмовилася від ролі високо-поставленого і високооплачуваного королівського слуги і виступила як самостійна опозиційна до королівсько-імпе-раторської влади сила. Ейфорія могутності Х-ХІ ст. обер-нулася однією з головних причин феодальної роздроблено-сті Німеччини у більш пізній період.

Література

Історія держави і права зарубіжних країн. Посібник.