суспільне небез-печною, необхідно констатувати, що після вчинення злочину вона по-водилася бездоганно та сумлінно ставилася до праці. Це має спостеріга-тися протягом порівняно тривалого часу. Тільки в такому разі можна гово-рити про формування в особи стійких позитивних навичок і установок, які б свідчили про її виправлення та недоцільність відбування покарання При цьому суд зважає на три обов'язкові обставини:
1) особа вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості;
2) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно та сумлінно ставилася до праці;
3) на час розгля-ду справи в суді особу не можна вважати суспільне небезпечною.
Звільнення від відбування покарання (статті 75, 84 КК) Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується судом до осо-би, якій призначено як покарання виправні роботи чи службове об-меження для військовослужбовців, обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років ч. 1 ст. 75 ККУ . Неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до позбавлення волі ч. 2 ст. 104 ККУ .
При цьому беруть до уваги тяжкість злочину, особу винного й інші обставини справи, що свідчать про можливість виправлення засудже-ного без відбування покарання..
У такому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування при-значеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обо-в'язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років ч. З ст. 75 ККУ , а неповнолітньому - від одного до двох років ч. З ст. 104 ККУ . Цей строк обчислюється від дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК. .У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути при-значені додаткові покарання - штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність і позбавлення військового, спеці-ального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:
1) публічно чи в іншій формі вибачитися перед потерпілим;
2) не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
3) повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінальчо-виконавчсї системи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії чи захворюван-ня, небезпечного для здоров'я інших осіб.
Розділ 2.Звільнення від кримінальної відповідальності
2.1.Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
Поняття звільнення від кримінальної відповідальності не можна ототожнювати з відстороненням від відповідальності у зв'язку з відсутні-стю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключа-ють злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обо-в'язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від криміналь-ної відповідальності того, хто злочину не вчинив.
Звільнення від кримінальної відповідальності не можна ототожнювати зі звільненням від покарання, зокрема у зв'язку зі змінами в законодавстві, що виключають кримінальну відповідальність за певні види злочину. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що діяння було злочинним на момент вчинення та залишається таким під час вирішення питання про звільнення. Тож закон ст 71 КПК передбачає обов'язковий порядок роз'яснення обвинуваченому на досудо-вому слідстві сутності обвинувачення, підстави його звільнення від кримі-нальної відповідальності та права заперечувати проти закриття справи на цій підставі. У разі такого заперечення справа направляється з обвину-вальним висновком до суду, який і вирішує питання щодо винності особи.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчини-ла злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не стано-вить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.
У сучасній кримінально-правовій теорії з'являються нові підходи до місця норм, які передбачають звільнення від кримінальної відпо-відальності.
У 2003 р. суди закрили провадження у справах щодо 28 438 осіб, що на 64,2% більше від межі 2002 р. переважно за рахунок справ, які закриті за амністією; таких справ закрито стосовно більш ніж 11 000 осіб. Звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку: зі зміною обстанов-ки - 4 058 осіб; із дійовим каяттям - 1 838; із передачею на поруки -1 689; із примиренням винного з потерпілим - 3 679, зокрема 2013 осіб, або 54,7%, за справами, що були порушені не інакше, як за скаргою потерпілого, а 1 666 осіб, або 45,3% тих, хто вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності -передбачення конкретних видів звільнення в КК, а також у законі України про амністію чи акті помилування. Безпосереднє звільнення від кримі-нальної відповідальності в усіх випадках здійснює лише суд.
Розділ 3.Види звільнення від кримінальної відповідальності
1. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із власної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця ч. 1 ст. 17 ККУ . Ознаки добровільної відмови від злочину, остаточне припинення особою готування до злочину чи замаху на злочин; відмова від злочину з влас-ної волі особи; наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Особа, що вперше вчинила злочин невеликоїтяж-кості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася,