Про щире каяття передовсім свідчить добровільне з'явлення із зізнанням. Сутність його - у тому, що особа, котра вчинила злочин, самостійно, хоч і не обов'язково з особистої ініціативи, звертається до органу дізнання, досудового слідства, до прокуратури чи в суд із заявою про вчинений нею злочин. З'явлення із зізнанням оформлю-ється протоколом за підписами заявника та службової особи відповід-ного органу Значення добровільного з'явлення із зізнанням як одна з обставин, що звільняє від кримінальної відповідальності, визначаєть-ся тим, що заявник з особистої волі, без примусу повідомляє про зло-чин, про який органам влади або ще зовсім не відомо, або за фактом злочину порушено кримінальну справу, і сам віддає себе в руки право-охоронних органів, які доти не мали свідчень про те, хто вчинив злочин.

Другим проявом дійового каяття є активне сприяння правопорушника розкриттю злочину. Воно здійснюється в активних формах і може вияв-лятись у повідомленні слідчому чи судді невідомих їм раніше відомостей, наданні допомоги у збиранні доказів, сприянні в пошуках викраденого або здобутого іншим злочинним шляхом майна, видачі знаряддя та за-собів вчинення злочину, викритті інших учасників злочину й подібних діянь.

Дійове каяття обов'язково передбачає добровільне відшкодування спричинених втрат, тобто компенсацію майнової шкоди в грошовій або іншій формі, достатній для відшкодування збитків, зазнаних по-терпілим від злочину.

Вказаний у ст. 45 КК вид звільнення від кримінальної відповідаль-ності здійснюється тільки судом у порядку, передбаченому ст. 7-2 КПК, і є безумовним і остаточним, тому що не залежить від подальшої по-ведінки особи.

3.2.Примирення винного з потерпілим – правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності

Під час розгляду в суді кримінальних справ про інші злочини публіч-ного та приватно-публічного обвинувачення потерпілий хоч і не під-тримує обвинувачення, але має в суді рівні права, висловлює свою думку щодо сутності пред'явленого обвинувачення та міри покарання підсудному. Як свідчить практика, потерпілий не завжди бажає, щоб особа, що вчинила злочин, була засуджена й зазнала покарання. Для нього більш важливо, щоб, наприклад, було відшкодовано зазнані ним збитки. Завдяки внесенню в чинний КК такого виду звільнення від кримінальної відповідальності потерпілий дістав можливість більшо-го впливу на перебіг і наслідки кримінальної справи, що змушує зважати на його думку та законні інтереси, суттєво захищає його права. Отож, законодавство пішло в напрямку розширення засобів захисту приват-них інтересів у розслідуванні та судовому розгляді кримінальної справи. На думку Ю. Бауліна, інститут примирення з потерпілим певним чином є відображенням властивих закордонному законодавству альтерна-тивних заходів і примирювальних процедур.

У ст 46 КК передбачено звільнення від кримінальної відповідаль-ності за деякі злочини у зв'язку із примиренням винного з потерпілим за наявності певних підстав. Такими підставами за законом вважа-ються:

вчинення злочину не великої тяжкості; вчинення злочину вперше;

примирення з потерпілим; відшкодування завданих потерпілому збитків і або усунення заподіяної шкоди.

Першою підставою є, згідно зі ст. 46 КК, вчинення особою злочину невеликої тяжкості. До них належать усі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більший за два роки, або інше, більш м'яке покарання.

Друга підстава полягає в тому, що винна особа скоїла злочин уперше. Тобто вона не має судимості, не перебуває під слідством і судом, не ухиляється від притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Учиненим вперше також вважається злочин, якщо і минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності і за вчинений попередній злочин або особа звільнялася раніше від кри-і мінальної відповідальності за законом, що діяв на час звільнення. Несудимою також вважається особа, судимість якої погашено чи знято в передбаченому законом порядку.

Третя підстава - власне факт примирення особи, що вчинила, злочин, із потерпілим. Він означає оформлену в належній процесуальній формі відмову потерпілого від своїх попередніх претензій і вимог до особи, що вчинила злочин, відмову від прохання притягнути її до кримінальної і відповідальності чи прохання закрити справу, порушену за його заявою. Обов'язково необхідна також згода винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою. При цьому на досудовому слідстві та в суді необхідно з'ясувати, чи було це примирення дійсним (добро-вільним, усвідомленим), без застосування погроз і насильства.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК здійснюється лише судом у порядку, передбаченому статтями 7-1, 8 КПК. За наяв-ності вказаних причин воно є обов'язковим і не зумовлюється виконан-ням будь-яких дій після судового рішення.

3.3.Підстави та порядок передачі особи на поруки у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності

Чинним Кодексом залишено такий вид звільнення від кримінальної відповідальності, як передача винної особи, яка працює або вчиться, на поруки колективу підприємства, установи чи організації, що дозволяє залучити громадськість до справи перевиховання правопорушника, більш ефективного його виправлення ст. 47 ККУ . Так, з одного боку, за-безпечується контроль за поведінкою особи, яка вчинила злочин, здійснення заходів виховного характеру в колективі, а з другого - до-віра колективу стає стимулом для неї, що спонукає до виправлення.

У КК перелічено підстави звільнення від кримінальної відповідаль-ності у зв'язку з передачею особи на поруки, деяких належать:

вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості;

вчинення злочину вперше;

щире каяття.

Особою, що вперше вчинила злочин, вважається:

раніше не судима особа;

така, щодо якої немає порушеної кримінальної справи;

судимість якої погашено чи знято в передбаченому законом порядку;

така, що раніше звільнялася від кримінальної відповідальності відповідно до чинного на той час закону.

Про щире покаяння свідчать: з'явлення із зізнанням, щиросердне визнання вини, сприяння розкриттю