2) своєчасно виплачувати правоволодільцю обумовлену договором винагороду. Винагорода може виплачуватися у будь-якій формі, яка передбачена договором, а саме: у формі фіксованих разових або періодичних платедів, відрахувань від виторгу, націнки на оптові ціну товарів, що передаються правоволодільцем для перепродажу, і т.п. Вибір тієї чи іншої форми виплати винагороди залежить від того, в якій сфері комерційної діяльності надається комерційна концесія, наскільки велика довіра між сторонами, як будується контроль правоволодільця або користувача та інших причин. Наприклад, при виконанні робіт (наданні послуг) навряд чи є сенс застосовувати винагороду у формі націнка на оптову ціну товару. Відрахування від виторгу для себе вибирає той правоволоділець, який буде впевнений в тоиу, що користувач отримує всі необхідні йому права та інформацію і подальшого сприяння правоволодільця при їх реалізації вже не потребує;

3) забезпечувати відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем. Цей обов”язок випливає з мети договору – сприяти розширенню збуту товарів (робіт, послуг) [29, с.33].

Якщо користувач виготовляє товари (роботи, послуги), які за якістю нажче ніж ті, що виготовляє правоволоділець, покупці (замовники) таких товарів (робіт, послуг вводяться в оману. Адже вони розраховують на певну якість, яка ототожнюється з використанням відповідних засобів індивідуаліцації (товарного знаку, фірмового найменування тощо), але не отримують її. Ця якість цілком могла бути вищою за звичайну, якою користувачі забезпечені. Проте її недостатньо. Отже, покупці (замовники) товару (робіт, послуг) мають право пред”явити користувачеві вимоги, які випливають з незабезпечення ним такої якості, що притаманна товарам (роботам, послугам) правоволодільця, з посиланням на договір комерційної концесії. При цьому вимоги базуються не на правилах, спрямованих на захист прав споживачів, а на загальноцивільних нормах;

4) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховівати, купаючи (замовляючи) товар (роботу, послугу) безпосередньо комерційної концесії і тому до нього можна надати аналогічні пояснення;

5) не передавати отриманого комплексу прав або його частини в субконцесію без згоди правоволодільця;

6) надати обумовлену кількість субконцесій, якщо такий обов”язок передбачений договором.

Оскільки два останні обов”зки тісно пов”язані між собою, їх зміст можна викласти одночасно.

Щодо відповідальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності, зокрема вини.

Комерційна концесія припускає, що виключні права, які передаються, використовуються як правило, з метою розширення збуту товару, виконання робіт або надання послуг. Якість цих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, має бути не нижче, ніж у правоволодільця. Останній у свою чергу зобов’язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких обставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред”являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (ст.1123 ЦК України).

Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до договорів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності правоволодільця такі самі, як і користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.

Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.

Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості асортименту, комплектності, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом).

Відмінність полягає в характері відповідальності правоволодільця – субсидіарної чи солідарної – пов’язаної, напевно, з тим, що користувач є виробником продукції (товарів), більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця щодо якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем – професіоналом у своїй сфепі. Щодо робіт (послуг), то інструкції правоволодільця мають манш важливе значення [18, с. 115].

Специфіка договору комерційної концесії (франчайзингу) полягає також і в тому, що франчайзинг стосується інтересів трнтьої сторони, яка безпосередньо не є стороною договору франчайзингу. Цією стороною є споживач продукції, яку реалізує або виробляє користувач (франчайзі) під ім”ям і за технологією правоволодільця (франчайзера). У зв’язку із цим важливою проблемою стає проблема відповідальності за договором комерційної концесії не тільки однієї строни перед іншою, а й кожної із сторін перед споживачем. Ця проблема недостатньо вирішена в новому Цивільному Кодексі України.

Те, що договір комерційної концесії торкається інтересів не тільки сторін договору, а й споживача, викликає необхідність більш чіткої регламентації всіх відносин, пов’язаних з цим видом договорів. Найбільш незахищеною ланкою в системі комерційної концесії (франчайзингу) є споживач. Тому питання відповідальності сторін договору комерційної концесії і, передусім, відповідальність перед споживчем мають важливе значення.

Комплекс виключних прав, наданих правоволодільцем і здобутих користувачем, складається з:

право діяти під фірмовим найменуванням і/або комерційним позначенням правоволодільця;

право на товарні знаки, торговельні марки,