У разі укладення договору комерційної концесії ( франчайзингу) на надання послуг відповідальність за неналежне виконання обов”язків щодо обслуговування лежить на користувачеві (франчайзі). Так, якщо йдеться про сервісне обслуговування автомобілів, і працівники користувача (франчайзі) надали неякісні послуги клієнту, то більша частка відповідальності припадає на користувача як на безпосереднього виконавця робіт. Однак може бути й інша ситуація, коли неякісне обслуговування відбулося через неякісні комплектуючі, поставлені правоволодільцем (франчайзером). У цьому випадку користувач (франчайзі) має відшкодувати збитки споживачу, а потім пред’явити правоволодільцю (франчайзеру) претензію з приводу постачання неякісних деталей у порядку регресивних вимог. При цьому слід врахувати той факт, що користувач пропустив неякісна комплектуючі і вчасно не пред’явив претензій постачальнику. Ця обставина підсилюї відповідальність користувача (франчайзі) при договорі комерційної концесії на надання послуг.

При виробничому франчайзингу випуск неякісної продукції може бути результатом як недосконалості технології, переданої правоволодільцем (франчайзером) за договором (про що користувач на етапі укладення договору міг і не знати череє неповну чи неправильну інформацію, надану під час переддоговірних переговорів), так і некваліфікованої чи недобросовісної роботи працівників користувача (франчайзі).

Невід’ємною складовою предмета договору комерційної концесії є угода про співпрацю, якою передбачене надання сприяння користувача з боку правоволодільця в організації та веденні визначеної договором підприємницької діяльності.

До таких послуг, зокрема, входять навчання працівників користувача, консультації, інформація про всі зміни й удосконалення системи тощо. Важливою складовою угоди про співпрацю є умови про контроль дотримання користувачем стандартів системи і суворе виконання переданої технології виробництва при виробничому франчайзингу і при наданні послуг. Саме з цих міркувань не зрозуміло, чому обидві сторони повинні нести солідарну відповідальність перед споживачем при виробничому франчайзингу, як це передбачено у ст. 1123 ЦК Ураїни.

Субсидіарна відповідальність сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) перед споживачем при виробничому франчайзингу більш відповідає балансу інтересів всіх учасників франчайзингової системи.

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки:

до істотних умов договору комерційної концесії (франчайзингу) слід віднести:

- умови про відповідальність користувача (франчайзі) за невиконання стандартів, визначених системою правоволодільця (франчайзера);

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за незабезпечення збереження комерційної таємниці.

вказівка щодо обов’язкового включення цих умов до договору комерційної концесії (франчайзингу) має знайти своє відображення у законодавстві про комерційну концесію;

за вимогою однієї із сторін у договір комерційної концесії (франчайзингу) можуть бути включені й інші умови про відповідальність, які при цьому набувають статусу істотни:

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за недотримання квоти продажів;

умови про відповідальність користувача (франчайзі) за несвоєчасне відрахування платежів;

умови про відповідальність правоволодільця (франчайзера) за постачання неякісних товарів чи матеріалів;

умови про відповідальність правоволодільця (франчайзера) за невиконаня зобов’язань щодо довгострокової підтримки, реклами тощо;

інші умови, про які домовляються сторони.

4) що стосується відповідальності сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) перед споживачем, то її доцільно було б поділити таким чином:

при виробничому франчайзингу та договорі на надання послуг правоволоділець (франчайзер) несе субсидіарну відповідальність перед споживачем;

при товарному франчайзингу сторони відповідають солідарно за вимогами споживача [17, с.211-212].

У зв’язку із запропонованою диференціацією відповідальності доцільно було б реалізувати викладені вище принципи відповідальності сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) у спеціальному законі «Про комерційну концесію (франчайзинг)».

Висновки до розділу. Виконання договору комерційної концесії відбувається у дві стадії – спочатку боржником є правоволоділець (франчайзер), а потім – правокористувач (франчайзі). Саме цим зумовлюється зміст прав та обов’язків сторін договору.

Цікавою є ситуація, коли відбувається переміна осіб у зобов’язанні. Оскільки комерційна концесія є особливим договором, укладення якого значною мірою пов’язано з особою правоволодільця, насамперед – його діловою репутацією, то зміна осіб у зобов’язанні може суттєво вплинути на можливість існування договору в цілому. Тому питання правонаступництва потребують посиленої уваги.

Найчастіше заміна стосується правоволодільця (франчайзера). Якщо «новий» франчайзер повністю перебирає на себе всі права та обов’язки, що формують франшизу, то, в цілому, особливих питань не виникатиме, оскільки змінюється лише формальний правовласник, тому ця обставина не впливає на характер самих відносин комерційної концесії.

Може виникнути ситуація, коли франчайзер відступає одне з прав, що є виключним. У цьому випадку можлива ситуація «розпорошення» франчайзера, оскільки, по суті, на його боці виступатимуть кілька осіб. З точки зору чинного законодавства це є цілком можливим і правомірним – новий власник виключного права автоматично стає правонаступником за договором. Відповідно, договір зберігає свою чинність і щодо нового правовласника, тому така зміна осіб у договорі не означає автоматичного припинення його дії, якщо договором не передбачається інше.

Є цілком природним, що правокористувач (франчайзі) має бути захищений презумпцією якості (відповідності вимогам законодавства) товарів, робіт, послуг і технологій, що є об’єктом договору комерційної концесії, тобто правоволоділець (франчайзор) має гарантувати відповідність вимогам законодавства об’єктів комерційної концесії, що й має бути закріплено в договорі. В такому разі правокористувач нестиме відповідальність перед споживачами лише тоді, коли він продає або виробляє товари, надає послуги, виконує роботи з порушенням вимог щодо якості та технологій, які закріплені в договорі комерційної концесії. Правоволоділець відповідатиме