Істотними умовами договору є його предмет і ціна (винагорода). Особливість предмета договору полягає в тому, що він становить комплекс виключних прав, які необхідні для використання у певній сфері підприємницької діяльності. Конкретний склад такого комплексу визначається метою договору – сприяти просуванню на ринок певних товарів (робіт, послуг). Враховуючи особливий характер предмета договору, необхідно також вказати ціну. Якщо врахувати, що виключні права за своєю природою унікальні, то плату за користування ними не можна визначити за правилом про ціну, яка за порівнянних обставин переважно стягується за аналогічні товари, роботи послуги. На практиці винагорода найчастіше складається з двох частин – своєрідної „вхідної плати” за приєднання до фірмової мережі правоволодільця та наступних періодичних платежів (що визначаються за твердою шкалою або у відсотках від прибутку). Строк же не належить до істотних умов договору комерційної концесії, адже цей договір може бути укладений на строк або без зазначення строку [27, c.143].

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об”єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Іншими словами, йдеться про виключні права на результати інтелектульної діяльності і насамперед про ті з них, які спрямовані на індивідуалізацію продукції (робіт, послуг).

Необхідно зазначити, що при визначення предмета договору комерційної концесії йдеться не про виключні права, а про їх комплекс. Проте обов’язковий набір виключних прав, які підлягають передачі користувачеві, як правило, законодавством не встановлюється. Можлива ситуація, коли користувачеві за договором передається тільки одне право, при цьому у нього не виникає права вимагати передачі інших прав у примусовому порядку. Однак, для досягнення мети договору комерційної концесії виключні права передаються саме в комплексі, наявність яких і допомагає відрізнити договорів комерційної концесії від інших близьких йому видів договорів [32, c.271].

Згідно норми Цивільного кодексу договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації [3, ст.1118].

Концесійний договір повинен бути укладений у письмовій формі під загрозою його нікчемності. Крім того, він підлягає державній реєстрації в органі, який здійснив реєстрацію правоволодільця. Якщо ж правоволоділець є нерезидентом, то реєстрація концесійного договору проводиться за місцем державної реєстрації користувача [7, с.10].

Необхідність такої реєстрації зумовлюється використанням зареєстрованих раніше засобів індивідуалізації підприємців або вироблених ними товарів і послуг, що торкається інтересів інших учасників майнового обігу, насамперед споживачів. При відсутності державної реєстрації концесійний договір не набуває сили у відношенні з третіми особами, але зв’язує його сторони. З однієї сторони таке положення в інтересах споживачів позбавляє користувача можливості почати використання наданого йому комплексу виключних прав, а з іншого боку — дозволяє учасникам ще до реєстрації договору почати проведення необхідної підготовчої роботи вже на підставі договору, який визнається укладеним.

Оскільки предметом договору комерційної концесії може стати дозвіл на використання деяких об’єктів виключної власності (договори з ліцензійними елементами), то вони підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація договору комерційної концесії, як це передбачається ЦК і ГК Укріїни, проводиться органом який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

При цьому існує така особливість: якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрацію договору комерційної концесії здійснює орган, у якому був зареєстрований користувач. Необхідність реєстрації пов’язана з тим, що головною складовою предмета договору комерційної концесії є право на використання об’єктів інтелектуальної власності, за допомого яких здійснюється індивідуалізація суб”єкта підприємницької діяльності та товарів, що ним продаються (виконуваних робіт, послуг, що надаються). Надаючи права іншій особі, суб’єкт підприємницької діяльності обмежує тим самим і себе, про що має право знати і суспільство. Не випадково реєстрація, за загальним правилом, прив’язана до особи правоволодільця [34, с.265-270].

Характерною ознакою договору комерційної концесії є те, що дійсність цього договору не пов’язана з його реєстрацією. Лише у відносинах з третіми особами сторони договору мають право посилатися на договір тільки після його державної реєстрації. Однак, незважаючи на це державну реєстрацію не можна назвати факультативною, тому що за її нездійснення законом установлені дві санкції. По-перше, заборона посилатися на договір комерційної концесії у відносинах із третіми особами, що може спричинити для сторін несприятливі майнові наслідки. Наприклад, користувач за зареєстрованим договором може зажадати від ніде зареєстрованого користувача припинення дій, що порушують його права, і відшкодування збитків. По-друге, нездійснення реєстрації створить порушення договору, що спричиняє відповідальність порушника, у ролі якого, за загальним праволом виступає правоволоділець.

Питання про те, хто зі сторін договору – правоволоділець чи користувач повинен звертатися до відповідних органів за реєстрацією, у законі вирішений виходячи з того, що правоволодільцю зробити це набагато простіше. Адже з власністю правоволодільця пов’язане місце реєстрації договору комерційної концесії, а це як правило не тільки територіальна близькість, але і наявність контактів з органами, що реєструють. У той же час сторони на підставі окремої угоди можуть установити інший порядок, а саме, за реєстрацією може звернутися як сам користувач, так і будь-яка третя особа.

Заява