про реєстрацію договору комерційної концесії складається у довільній формі. Заявник завіряє заяву своїм підписом і вказує своє прізаище, ім”я, по-батькові, паспортні дані та ідентифікаційний номер платника податків (при його наявності). Під час підписання заяви керівником юридичної особи вказується його посада, підпис завіряється печаткою. Документи представляються в орган, що реєструє уповноваженою особою (заявником) безпосередньо або напрвляється поштовим відпрвленням з оголошеною цінністю при його пересиланні й описом вкладення. Заявникові надається розписка в одержанні документів з вказівкою переліку і дати їхнього одержання органом, що реєструє. Розписка повинна бути видана в день одержання документів органом, що реєструє [20, с.15].
Необхідно розрізняти державну і комерційну концесію. Раніше під концесією розуміли передачу державою у користування приватним особам у період НЕПу майно, яке було виключно власністю держави, на умовах поділу продукції, виробленої внаслідок використання цього майна. На сьогодішній день такі угоди в українському законодавстві називаються угодами про розподіл продукції. Такий договір „державної” концесії не має нічого спільного комерційною концесією.
Договір комерційної концесії є консесуальним, двостороннім (взаємним), платним і каузальним. Договір комерційної концесії є консесуальним, оскільки він вступає в силу з моменту досягнення згоди стороними, на відміну від від реальних договорів, які визнаються укладеними з моменту, коли на підставі угоди здійснена передача стороною контрагенту певного майна. Передача правоволодільцем користувачеві права використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав, що належили правоволодільцю, передача користувачеві технічної і комерційної документації та іншої інформації, а також виплата користувачем правоволодільцю винагороди, інші дії здійснюються сторонами задля виконання вже укладеного договору комерційної концесії. Не варто змішувати фактичне виконання угоди з моменту її виникнення. Так, сторони договору комерційної концесії мають право домовитись про те, що передача документації правоволодільцем і виплата винагододи користувачем може збігтися з моменту укладення угоди, проте така угода не робить договір комерційної концесії реальним [35, с.430].
Договір комерційної концесії є двостороннім (взаємним), оскільки кожна сторона цього договору має права та обов’язки порівняно з одностороннім договором, в якому в однієї сторони є тільки права, а у другої – тільки обов’язки. Так, наприклад, за договором комерційної концесії, в обов”язки правоволодільця входить передача необхідної технічної документації, надання консультацій користувачеві, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, а в обов’язки користувача – використання торговельної марки і (або) іншого позначення правоволодільця, забезпечення відповідної якості товарів, що виробляються, виконуваних робіт, послуг, що надаються, нерозголошення секретів виробництва правоволодільця і тюін.
Договір комерційної концесії є платним, адже правоволоділець повинен отримувати винагороду за виконання своїх зобов’язань за договором. Критерієм оплати договору є наявність у кредитора права вимагати зустрічного задоволення. Зустрічне задоволення може виражатися в передачі речі, в матеріальному забезпеченні в натурі, але найчастіше зустрічне задоволення виражається як оплата грошових коштів.
Договір комерційної концесії є каузальним (від латинського слова causa – причина), оскільки в ньому наявні підстави, тобто той юридичний результат, який має бути досягнутий виконанням угоди, на відміну від абстрактних угод, до яких підстава є юридично байдужою.
Необхідно підкреслити, що цей договір може використовуватись виключно у сфері підприємницької діяльності, в зв’язку з чим його сторонами можуть бути лише юридичні або фізичні особи, які зареєстровані як суб”єкти підприємницької діяльності.Цей договір є одним з багатьох виключно підприємницьких договорів [9, с.401].
Мета договору комерційної концесії – сприяти просуванню на ринок певних товарів (зокрема, високотехнологічного устаткування, яке як правило, є засобом виробництва інших товарів), виконанню робіт та наданню послуг.
2.2. Відмінність договору комерційної концесії від суміжних з ним договорів
Оскільки комерційна концесія оформляє передачу прав від однієї особи до другої, необхідно провести розмежування між нею та уступкою права.
Уступка права – універсальний інститут зобов’язального права. Закон регламентує уступку лише вимог у зобов’язаннях, причому таких, які можуть існувати окремо від особистості кредитора. Між тим за договором комерційної концесії передаються виключні (абсолютні) права на результати інтелектуальної діяльності, які іноді нерозривно пов”язані з особистістю правоволодільця.
Уступка, як правило, означає передачу прав у тому самому обсязі, в якому вони існували у кредитора, і у цьому розумінні вона безповоротна. Уступка права на певний строк чинним законодавством не передбачена. В той же час комерційна концесія первісно передбачає, що у правоволодільця залишається деякий обсяг виключних прав, який не передається користувачеві. Права, передані користувачеві, належать тільки йому до того часу, поки договір комерційної концесії діє. По закінченні логовору ці права припиняються, права, що лишилися у правоволодільця, повертаються у колишній стан.
Оскільки комерційна концесія припускає передачу прав користування, варто провести розмежування між нею і орендою. За договором оренди, в орендаря виникає право користування, але майном. Комерційна ж концесія припускає передачу права користування виключними правами на результати інтелектуальної діяльності, що, як правило, не мають речового характеру [5, с.63].
За договором виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт сторони можуть набувати права використовувати результати інтелектуальної діяльності. Такі ж права передаються за договором комерційної концесії. Відмінність таких договорів полягяє в такому: договір комерційної концесії передбачає права користування виключними правами. Зобов’язання передати такі права – істотна умова договору комерційної концесії. Відомо, що такі виключні права існують до укладення і незалежно від договору комерційної концесії. Проте, в результаті проведення науково-дослідних робіт виключні права можуть не виникати взагалі. Звідси випливає, що для договорів на виконання робіт такі права – результат, який іноді виникає у процесі договору.
Виключні права можуть бути об’єктами довірчого управління