Курсова робота

з цивільного права

на тему:

„Способи забезпечення виконання зобов’язань”

План

Вступ

Розділ I Класифікація засобів забезпечення виконання зобов’язань

Розділ II Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов’язань

2.1. Застава

2.2. Завдаток

2.3. Притримання

Розділ III Зобов’язально-правові засоби забезпечення виконання зобов’язання

3.1. Неустойка

3.2. Порука

3.3. Гарантія

Висновок

Практичне завдання

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток ринкової економіки, впровадження нових сучасних форм цивільних зобов’язань, підвищення ролі приватної власності, стрімке збільшення загальної кількості правочинів, що укладються громадянами та організаціями, загострило проблему забезпечення належнього їхнього виконання. Тому створення максимально розгалуженої системи спеціальних юридичних механізмів, які посилюють, зміцнюють цивільні зобов’язання, дисциплінують їх учасників, є важливим та надзвичайно актуальним. Це стає одним із принципових завдань юридичної науки на сучасному етапі її розвитку.

Оскільки будь-яке зобов’язання (крім тих, які виконуються негайно в момент виникнення), є, по суті, просто обіцянкою боржника кредитору, то ймовірність його невиконання дійсно є високою. По перше, боржники можуть виявитися непорядними, а по друге, вони можуть бути об’єктивно не в змозі виконати зобов’язання. Тому законодавством, юридичними звичаями і вводять спеціальні механізми, спрямовані на виконання зобов’язань.

Належне виконання зобов'язань передба-чає, що сторони, які беруть участь у зобов'язальних право-відносинах, виконують покладені на них обов'язки у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно пред'являються до виконання, а відтак - і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.

Належне виконання зобов'язань стимулює зміцнення май-нового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань і, зрештою, стабілізує в цілому комерційний оборот. Саме меті належного виконання зобов'язання підпорядковані різні способи забез-печення, які розглядаються в юридичній літературі як у широкому, так і вузькому розумінні.

У власному (вузькому) розумінні під способами забезпе-чення виконання зобов'язань розуміють додаткові забезпе-чувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) харак-тер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими доку-ментами.

Традиційний підхід до визначення способів забезпечення виконання зобов'язань закріплений у ст. 546 ЦК України, від-повідно до якої, до таких способів забезпечення належать: неустойка, застава, порука, завдаток та гарантія.

Однак на проблему правового забезпечення виконання зобов'язань можна подивитися ширше. Меті забезпечення виконання зобов'язань може слугувати застосування не тільки тих способів, що позначені в ст. 546 ЦК України, а й будь-яких інших, передбачених законом або договором пра-вових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов'яз-ків боржника за договором або обов'язків, що випливають з інших підстав виникнення зобов'язань. Отже і вони гаранту-ють у разі порушення обов'язків з боку боржника інтереси потерпілої сторони, і в такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов'язань можна тлумачити значно ширше.

В сучасній юридичній літературі до таких додаткових способів забезпечення виконання зобов'язання відносять способи, поредбачені законом, але не названі у відповідній главі ЦК України. До таких способів, зокрема, належать пра-вила про зустрічне виконання зобов'язань, положення про субсидіарну відповідальність учасників повного товариства, а також повних товаришів у командитному товаристві за зобо-в'язаннями товариства при недостатності його майна; влас-ника за зобов'язаннями належного йому підприємства або установи; права кредитора, який виконав угоду, у разі ухи-лення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати по суду визнання її дійсною; право кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстра-ції; про відповідальність, що її поряд з боржником несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов'язання, та деякі інші.

Що стосується додаткових способів забезпечення, які сто-рони можуть передбачати в самому договорі, то до них нале-жать і випадки виконання боржником зобов'язання, пов'яза-ного із внесенням певної грошової суми на депозит третьої особи, а також використання в договорі можливостей, що за-кладені диспозитивними нормами ЦК України. Так, нормою передбачено, що ризик випадкової загибелі речі або випад-кового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором. У зв'язку з цим влас-ник, зацікавлений у своєчасному поверненні контрагентом його майна, яке передано в тимчасове володіння або ко-ристування, має право передбачити в договорі покладення ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна на контрагента. Аналогічно може бути розв'язано питання щодо витрат, які пов'язані з утриманням майна.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що сучасні тенденції розвитку законодавства про способи забезпечення виконання зобов'язання передбачають значне розширення кола таких правових засобів, якими може скористатися кредитор з метою встановити додаткові гаранти, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання [19,9].

Розділ I

Класифікація засобів забезпеченя виконання зобов’язань

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші…) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Види забезпечення виконання зобов’язань мають характерні ознаки:

мають майновий зміст;

націлені на спонукання боржника до виконання свого боргу (а не тільки на його покарання як правопорушника);

носять додатковий (акцесорний) характер;

можуть забезпечувати лише дійсні зобов’язання.

Засоби забезпечення виконання зобов’язань можуть бути класифіковані за різними підставами.

Так, залежно від способу встановлення(винекнення) вони можуть бути поділені на спеціальні і універсальні.

Спеціальні засоби забезпечення встановлюються в момент винекнення зобов’язання. У результаті кредитор і боржник заздалегідь передбачають конкретні наслідки невиконання зобов’язаня. До таких засобів належать: неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія притримання.

Універсальним засобом забезпечення зобов’язань є відшкодування боржником збитків, яких зазнав кредитор внаслідок невиконання зобовязання(ст.623 ЦК). Особливістю його є те, що він застосовується