Підставами винекнення застави можуть бути: договір, припис закону, рішеня суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення Цк щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Договір про заставу укладається письмово. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, у випадках, встановлених законом, застава нерухомості підлягає державній реєстрації, яка здійснюється на підставі заяви заставодержателя або заставодавця згідно зі ст.15-1 ЗУ „Про заставу” та Порядком ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998р. № 1185.

Істотними умовами договору про заставу є: вид застави, сутність забезпеченої заставою вимоги, її розмір, строк (термін) виконання, опис предмета застави (ст. 584 ЦК).

Застава може бути поділена на види залежно від того, залишається предмет застави у заставодавця чи передається заставодержателю.

Заставлене майно залишається у заставодавця у випадках: 1)іпотеки; 2)застави товарів у обігу чи у переробці. У цьому разі заставодавець має право:1) користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі видобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це не випливає із суті застави; 2) відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором; 3) заповідати заставлене майно (правочин, яким обмежується право заставодавця заполвідате заставлене майно,є нікчемним). Водночас заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором [7,389].

Застава з переданням закладеного майна заставодержателю (або за його наказом- у володіння третьої особи) має місце у разі: 1) закладу; 2) застави цінних паперів; 3) застави майнових прав. При передачі йому майна заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов’язок видобувати з предмета застави плоди та доходи. Водночас заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

При цьому слід враховувати, що за загальним правилом будь-яке заставлене майно може залишатися у заставодавця (ч.6 ст.576 ЦК). Заставодержателю майно передається в тому випадку, якщо про це прямо встановлено договором або законом. Крім того, існує майно, яке не може бути передане заставодержателю. До такого належить майно, на яке встановлена іпотека, а також товари у обігу або у переробці.

У кожному разі особа, яка володіє предметом застави, зобов’язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про винекнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Момент встановлення права застави залежить від форми договору про заставу і від того, чи передається заставлене майно заставодержателю. Таке право виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню,-з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону має перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення [7,392].

Застава без передачі майна заставодержателю. Згідно зі ст.1 ЗУ „Про іпотеку” від 5 червня 2003р.- іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у волдодінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимого за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим ЗУ „Про іпотеку”.

Таким чином предметом іпотеки є нерухоме майно, під яким розуміються земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно повязані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти.

Крім нотаріального посвідчення договору про заставу, вимагається внесення запису в Книгу записів застав про вчинену іпотеку згідно з Порядком ведення Книги запису застав, затвердженим постановою КМУ від 12 січня 1993р. № 14. Він передбачає внесення своєчасного, достовірного і такого, що кореспондує з відповідним записом в договорі, запису протягом 3 днів з моменту нотаріального посвідчення договору іпотеки [7,392].

Застава товарів у обігу або у переробці. Цей вид застави розглядається ЗУ „Про заставу” як спеціальний різновид застави із залишенням майна у заставодавця. Предметом застави товарів в обігу та переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція.

При заставі товарів в обігу або у переробці договір про заставу має низку специфічних ознак. Він має визначити вид заставленого товару, інші його родові ознаки, види товарів, якими може бути замінений предмет застави. Крім цих спеціальних вимог, зберігається необхідність окреслення в договорі про заставу товарів в обігу або у переробці загальних умов, які є необхідними для договору про заставу [7,393].

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю. Заклад- це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його