Дипломна робота

с правознавства

Правове регулювання невідкладної медичної допомоги

План

Вступ

Історія розвитку швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Поняття, функція та принципи невідкладної медичної допомоги.

Законодавче закріплення права на невідкладну медичну допомогу.

Організаційна структура органів, що надають невідкладну допомогу.

Бригади невідкладної медичної допомоги:

Склад і чисельність медичного персоналу, що здійснює невідкладну медичну допомогу.

Матеріально-технічне забезпечення.

Висновок

Вступ

Кожна людина має природне невід’ємне право на охорону здоров’я. Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних та духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, науково-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

В Програмі подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. подається таке визначення медичної допомоги. Медична допомога – це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її наданню загрожує життю, здоров’ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства.

Статті 33, 35, 58, 68, 77 Основ визначають вузлові складові медичної допомоги (первинна, спеціалізована, високо спеціалізована тощо), серед яких є швидка та невідкладна.

Система установ, які надають невідкладну медичну допомогу є досить розвинутою в Україні. Наприклад, в Черкаській області діє три станції швидкої допомоги, в Тернополі – дві (в Тернополі а Підволочиську), у Києві діє 31 пункт невідкладної медичної допомоги для дорослих, 19 – для дітей та 7 відділень обласної швидкої допомоги.

Те, якою важливою є невідкладно медична допомога свідчать реальні факти з життя. Під час трагедії на військовому аеродромі Львова 27 липня 2002 року 56 осіб отримали невідкладну медичну допомогу, а міська лікарня швидкої медичної допомоги прийняла на лікування 26 осіб.

Актуальність цієї проблеми підтверджується тим, що вона ще до сих пір повністю не вивчена, а тому науковці приділяють їй особливу увагу. Так, 16 – 18 жовтня в Ялті відбудеться конференція „Правові аспекти організації медичної допомоги і медичних послуг”, на якій будуть розглядатися питання реформування системи надання медичної допомоги і медичних послуг незалежно від форми власності медичного закладу, захисту інтересів споживачів медичних послуг, правової взаємодії медичних установ з різною формою власності, проблеми медичного страхування.

А 14 – 18 жовтня там само відбудеться 2-га Всеукраїнська конференція „Актуальні питання невідкладної та відновлювальної медицини”.

Звертаються до цього питання не тільки науковці, а й політики, які в програмах своїх партій намагаються закріпити ті чи інші пункти щодо невідкладної медичної допомоги. Програма Трудової Партії України в розділі „У медичній сфері” передбачає, що невідкладна і швидка допомога. Реанімація, допомога при пологах має бути безкоштовною для всіх категорій населення. Програма Соціально-Демократичної Партії (об’єднаної) передбачає гарантований рівень медичної допомоги громадянам України, забезпечений державою (швидка допомога, невідкладна допомога, щорічний диспансерний огляд), як один з елементів структури страхової медицини. Партія „Наша Україна” в Додатку до Угоди між Президентом України, кабінетом Міністрів України та Парламентською коаліцією пропонує законопроект „Про медичне страхування”, в якому передбачено, поряд з системою надання безкоштовних медичних послуг, систему обов’язкового медичного страхування. Одним з механізмів забезпечення має стати зобов’язання законом усіх без винятку медичних установ надавати безкоштовні медичні послуги за чітко визначеним переліком (невідкладна допомога).

Згідно з додатком до Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік від 07.12.2000 р. на станції швидкої та невідкладної медичної допомоги в 2001 році виділялося 3  грн. Згідно іншого додатку до цього ж закону видатки на станції швидкої та невідкладної медичної допомоги здійснюються з районних бюджетів, бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. Вже в Законі України Про Державний бюджет України на 2002 рік від 20.12.2001 р. такого пункту передбачено не було. Натомість передбачено 3  грн. на Інститут невідкладної та відновлювальної хірургії в Донецьку та 4  грн. на надання швидкої медичної допомоги народним депутатам України та керівному складу органів державної влади.

Вивчення невідкладної медичної допомоги є надзвичайно важливим з огляду на теперішні проблеми населення зі здоров’ям. А особливо – в правовому аспекті, оскільки з цієї сторони медична допомога є мало вивченою, а невідкладна медична допомога – тим більше. Нормативних актів, які б регулювали невідкладну медичну допомогу не так багато, як мало б бути, та й ті регулюють цей вид медичної допомоги опосередковано і неповно. Цю прогалину слід заповнити ґрунтовними дослідженнями в даній галузі, на яких можна було б спиратися під час наступної законотворчої діяльності.

Історія розвитку

швидкої та невідкладної медичної допомоги

Початок розвитку, першопочаткові зародки першої допомоги відносяться до епохи раннього середньовіччя – 4 ст., коли на дорогах, що вели в Єрусалим, були організовані так названі „подорожньоприйомні доми” для надання допомоги багаточисленним подорожуючим.

В 1092 р. в Англії був створений орден Іоанітів, в завдання якого входили обслуговування хворих в госпіталі в Єрусалимі і надання першої допомоги подорожнім на дорогах. На початку 15 століття – в 1417 р. – в Голландії була організована служба для надання допомоги потопаючим на багато численних каналах, що перетинають країну.

Думка про необхідність організації екстреної медичної