утворює та утримує власні формування ДСМК;

організовує на базі закладу освіти (післядипломної освіти) післядипломну підготовку і підвищення кваліфікації медичних працівників ДСМК адміністративної території;

координує роботу спрямовану на забезпечення готовності органів охорони здоров’я, лікувально-профілактичних закладів, системи зв’язку та оповіщення, медичних і спеціалізованих формувань та закладів ДСМК адміністративної території до дій за умов НС;

контролює створення і стан готовності формувань ДСМК у лікувально-профілактичних закладах та інших об’єктах регіону, веде їх облік;

виконує функції базового закладу для роботи територіальної координаційної комісії ДСМК;

організовує виїзну екстрену та планову консультативну медичну допомогу в межах адміністративної території;

організовує статистичний облік та звітність з питань ДСМК, виїзної екстреної та планової консультативної медичної допомоги в межах адміністративної території, безпосередньо складає звіти;

проводить підготовку та атестацію медичних працівників закладів і формувань ДСМК адміністративної території, як рятувальників;

організовує атестування медичних формувань ДСМК, внесення їх до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб.

У структуру Центру входять апарат управління та адміністративно-господарська служба, аналітично-організаційний підрозділ, відділ екстреної медичної допомоги, а також формування ДСМК і служба забезпечення їх постійної готовності (інформаційно-диспечeрська служба; спеціалізовані медичні центри травми та токсикології; склади нормативно-визначених запасів медикаментів, медичної апаратури, інструментів, майна; автотранспортна служба тощо).

До складу Центру за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрації можуть входити лікувально-профілактичні заклади, мобільні госпіталі, мобільні загони, навчально-методичні заклади,спеціалізовані центри, курси тощо.

Організаційна структура Центру визначається власником.

Таким чином в Україні існує розгалужена система закладів, установ, що надають невідкладну і швидку медичну допомогу.

5. Бригади невідкладної медичної допомоги:

а) Склад і чисельність медичного персоналу, що здійснює невідкладну медичну допомогу.

b) Матеріально-технічне забезпечення.

А)

Невідкладна допомога на станціях та у відділеннях швидкої допомоги здійснюється бригадами швидкої медичної допомоги. Бригада є функціональною одиницею станції (відділення) швидкої медичної допомоги, яка працює 24 години на добу. Виїздні бригади швидкої медичної допомоги бувають таких видів: лікарські загальнопрофільні, фердшерські, спеціалізовані. У підручнику “Швидка медична допомога” за редакцією Б.Апанасенка та Л. Чепкого називаються інші види бригад. Зокрема всі бригади швидкої медичної допомоги поділяються на лікарські та фельдшерські. Лікарські бригади у свою чергу поділяються на лінійні (загальнопрофільні) та спеціалізовані. У число загальнопрофільних бригад входять також педіатричні бригади. До складу фельдшерських бригад включаються акушерські, перевізні, а також лікарські бригади, які не були укомплектовані лікарями. У число спеціалізованих бригад входять кардіологічні, неврологічні, психіатричні, інтенсивної терапії та інші спеціалізовані бригади.

Залежно від кількості виконаних викликів за рік станції невідкладної та швидкої медичної допомоги поділяються на дві категорії; до позакатегорійних відносяться ті, котрі виконують більше 100 тисяч виїздів на рік.11 Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения, под редакцией Ю.П.Лисицина; стор.206 У містах з населенням понад 100 тисяч чоловік на станціях (відділеннях) швидкої медичної допомоги виділяють бригади для подання медичної допомоги дітям, а також спеціалізовані кардіологічні і психіатричні бригади; у містах, населення яких перевищує 500 тисяч чоловік.

Станції швидкої медичної допомоги органузовуються у містах з населенням не менше 50 тисяч чоловік і є самостійними лікувально-профілактичними закладами або, за рішенням місцевих органів охорони здоров’я, входить до складу лікарні швидкої медичної допомоги на правах її структурного підрозділу.22 Швидка медична допомога, за редакцією Б.Г. Апанасенка, Л.П.Чепкого. К.,1992. стор.8.

У сільських районах швидку медичну допомогу подають відповідні відділення центральних районних лікарень або самостійні станції швидкої медичної допомоги.

Структурними підрозділами швидкої медичної допомоги у великих містах (більше 500 тисяч чоловік) є: адміністративне керівництво станції (відділення); адміністративно-господарські та інженерно-технічні служби; відділи: організаційно-методичний, госпіталізації, оперативний; аптека з центральною стерилізаційною; довідкове бюро.

Відділ госпіталізації контролює правильність використання ліжкового фонду і забезпечує планомірність екстреної госпіталізації в стаціонари міста у відповідності із наявністю вільних місць та профілем закладу.

Основне завдання оперативного відділу полягає у прийомі викликів від населення за телефоном “03” і передача їх на підстанції чи по радіотелефонному зв’язку безпосередньо виїздними бригадами, що є у дорозі. Цей відділ забезпечує своєчасність надання допомоги насенню. У структуру відділу входять диспечерська по прийому викликів від населення; диспечерськa по направленню і керуванню виїзними бригадами; відділення санітарного транспорту; довідкове відділення.

Для наближення швидкої медичної допомоги до населення і підвищення оперативної роботи бригад організовується мережа підстанцій на правах відділень швидкої медичної допомоги. У сільській місцевості з цією метою можуть бути створені висувні опорні пункти швидкої медичної допомоги (філіали станцій, відділень центральної районної лікарні).

Диспечер підстанції, одержавши виклик з оперативного відділу станції, заносить його до карти виклику швидкої допомоги і передає бригаді, яка має виїхати на місце події.

Терміновість направлення бригади на виклик має бути диференційована і залежити від причини виклику. У першу чергу (не пізніше як через чотири хвилини після надходження виклику) направляють бригади для подання екстреної медичної допомоги, якщо приводом для виклику є біль у ділянці серця, травма, отруєння, утоплення, повішення, падіння з висоти, гостра кровотеча, ураження електричним струмом, пологи вдома чи в громадському місці.

Після повернення на підстанцію бригада передає диспечеру карту виклику. У ній мають бути записані результати обстеження хворого, діагноз, лікування і місце госпіталізації. В лікарні бригада залишає супровідний листок швидкої допомоги із зазначенням діагнозу, проведеного лікування, часу госпіталізації. Після виписки хворого з лікувального закладу відривний талон супровідного листка повертають на підстанцію. У талоні зазначають діагноз при надходжені хворого,