агресії. Основні зусилля спрямовуються на перших керівників державних структур, що зобов’язані вести безпосередньо боротьбу зі злочинністю. За таких умов спостерігається тенденція до зростання темпів удосконалення інформаційної зброї організованих злочинних формувань “білих комірців”, що перевищують розвиток адекватних технологій захисту. Перші особи в Уряді, в міністерствах і відомствах, які не усвідомлюють це, змушені йти у відставку під тиском замовленої “громадської думки”.
У контексті організації боротьби з організованою злочинністю і корупцією в державі напрошується висновок, що при плануванні заходів щодо виявлення та розкриття протиправної діяльності організованих злочинних формувань необхідно передбачати заходи щодо ведення інформаційної боротьби з ними, у тому числі захисту від негативного інформаційного впливу на суспільство: протидії формуванню негативного іміджу працівників правоохоронних органів, паніки у суспільстві, кризи влади тощо. Образно це можна виразити народною мудрістю – “клин клином треба вибивати”. Застосування правоохоронними органами адміністративних заходів в інформаційній боротьбі з організованою злочинністю і корупцією подібно до “підливання масла у вогонь”.
На цих прикладах продемонстровано, що інформаційні технології “сильних” роблять сильнішими, а “слабких” слабкішими. Цю аксіому слід пам’ятати тим, над ким гойдається “Домоклов меч” публічної влади, у тому числі керівникам правоохоронних органів. В Україні, як і в усіх країнах світу, війна компроматів стала звичайною справою. Інформаційні технології дають нові можливості тим, хто знає їх, володіє ними, вміє ними користуватися і вміє від них адекватно захищатися.
Наведемо висловлювання заступника Генерального директора Федерального агентства урядового зв’язку та інформації (ФАПСІ) при Президентові Російської Федерації у 1997 році В. Маркоменка, що кожна людина, військовий чи цивільний, бере участь в “інформаційній” війні у тій чи іншій формі [3].
Правоохоронні органи мають свою ділянку у цій війні – інформаційну боротьбу зі злочинністю як з фактором соціогенної загрози безпеці людини, суспільству, державі, світовому співтовариству. Для того, щоб захищати інших від негативного інформаційного впливу правопорушників, їх угруповань на суспільство, вони мають навчитися захищати і себе адекватними інформаційними технологіями захисту.
Дослідження свідчать, що сучасні держави добре розуміють значення інформації, особливо у кризових ситуаціях. В урядових органах багатьох країн сформовано спеціальні структури щодо ведення інформаційної боротьби, захисту від інформаційної агресії, у тому числі з боку організованих злочинних формувань. Ці структури також активно досліджують технології ведення боротьби з антисоціальними проявами у сфері суспільних інформаційних відносин.
На наш погляд, необхідно ввести до навчальних дисциплін “Інформаційне право” та “Теорія організації інформаційної безпеки”, що запроваджуються до навчальних планів вищих закладів освіти МВС України, тематики стосовно технологій ведення інформаційного захисту: інформаційних відносин працівників правоохоронних органів із мас-медіа, журналістами; контрзаходи інформаційного впливу з боку злочинних угруповань на формування негативного ставлення громадської думки до правомірної діяльності правоохоронних органів.
1. Почепцов П. Информационные войны. – М.: Рефл-бук; 2000. – С. 10.
2. Там само
3. Див.: Известия. – 1997. – 12 авг.