Валютні цінності не слід ототожнювати з дорогоцінними ме-талами і дорогоцінними каменями як самостійними об'єктами правових і виробничих відносин. Правовий режим названих об'єктів визначається Інструкцією про порядок одержання, ви-трачання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каменю на підприємствах, в об'єднан-нях, установах і організаціях, затвердженою Міністерством фінансів України 29 ірудня 1992 р.

2.9. Нерухомі та рухомі речі.

До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане. Переміщення таких речей практично виключається, бо в разі їх переміщення це може призвести до втрати цивільного призна-чення нерухомості речей і непропорційних збитків.

Правочини з нерухомими речами вимагають спеціальної дер-жавної реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною. Реєструвальний орган зобов'язаний надати інфор-мацію про здійснену реєстрацію та зареєстровані права будь-якій особі.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або пра-вочину з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інфор-мації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти — як такі, що підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно пере-міщувати у просторі без будь-яких особливих формальностей.

2.10. Майно.

У цивільному праві термін “майно” вживається в кількох значеннях. Під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери. Саме про таке майно йдеться, наприклад, у нормах, які визначають об'єкти права власності, порядок захисту права власності, предмет договорів дарування, майнового найму, позики тощо. Під майном розуміється також комплекс речей. Таким майновим комплексом є підприємство, як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівельні спору-ди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підпри-ємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові наймену-вання, знаки для товарів і послуг) та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.

Підприємство у цілому як майновий комплекс визнається не-рухомістю.

Підприємство у цілому, або його частина, можуть бути об'єк-том купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, по-в'язаних з установленням, зміною та припиненням речевих прав. Терміном “майно” охоплюється також сукупність майнових прав, які належать певній особі. У такому значенні майно вживається у нормах, направлених на захист будь-яких майнових прав осо-би, наприклад, у нормах про охорону майна громадянина, ви-знаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, а також про відповідальність юридичної особи. Таке поняття май-на відрізняється від поняття сукупності майнових прав і обо-в'язків особи. У такому розумінні термін “майно” використо-вується у нормах, що визначають частку не тільки майнових прав, а й обов'язків юридичних осіб і громадян, наприклад, у нормах щодо наслідків реорганізації юридичних осіб, спадко-ємства, коли до правонаступників переходять не лише права, а й обов'язки.

Розділ ІІІ. Цінні папери як об'єкти цивільних прав

Одним з видів матеріальних об'єктів цивільних правовідно-син, що нині широко застосовуються як в господарському обо-роті в межах України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяль-ності, є цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Легальне визначення цінних паперів вміщене в ст.1 Закону України від 18 червня 1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу”.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли-вають з цих документів, іншим особам Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., стаття 1..

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше ка-жучи, цінний папір — це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких щодо кон-кретних видів цінних паперів встановлюється законодавством. Поліграфічне виконання бланків цінних паперів (спосіб друку, папір, засоби захисту тощо) повинне відповідати встановленим вимогам. Слід, проте, мати на увазі, що випуск цінних паперів може здійснюватися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в елект-ронних базах даних) Указ Президента Ук-раїни (із змінами і доповненнями, внесени-ми Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) “Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність” від 25 травня 1994 р..

Однією з головних ознак цінного паперу є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини по-зики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного паперу (одержання до-ходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі