Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується правами юридичної особи. На відміну від кредитора (потерпілого), яким може бути будь-яка організація, незалежно від наявності в неї прав юридичної особи, боржником у делікт-них зобов'язаннях може бути лише організація, що є юридич-ною особою: підприємства, громадські об'єднання, спільні підприємства, релігійні організації тощо, які згідно з частиною першою і другою статті 2 ЦК України можуть бути учасниками цивільних правовідносин. Боржником може бути також Україн-ська держава.

Об'єктом деліктних зобов'язань є відшкодування, яке борж-ник зобов'язаний надати потерпілому. Воно полягає в поновленні майнової сфери потер-пілого в натурі (надати річ того ж самого роду і якості, виправи-ти пошкоджену річ і таке інше) або в повному відшкодуванні заподіяних збитків. При ушкодженні здоров'я та заподіянні смерті відшкодування здійснюється у формі грошової компенсації втра-ченого заробітку, а також інших витрат Цивільний Кодекс України. Стаття 453..

Зміст деліктного зобов'язання складають право кредитора та обов'язок боржника. Згідно з статтею 440 ЦК України обов'яз-ком боржника є вчинення дій, за допомогою яких була б понов-лена майнова сфера до такого рівня, в якому вона знаходилась до її порушення, а право кредитора — одержати таке відшкоду-вання.

2. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції.

Деліктне зобов'язання — це правоохоронні відносини, в яких реалізується цивільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірній відповідальності властиві риси, що притаманні договірній відповідальності. Вона, як і договірна, — це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки. Разом з тим, позадоговірна відповідальність має свої особливості, що зумовлюють суб'єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави звільнення від відповідальності Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций // Под ред. Я.Н.Шевченко - К.: Наук. думка, 1988. - С. 142-154..

Договірна відповідальність — це відповідальність за порушен-ня існуючого між сторонами відносного зобов'язання, і тому вона як юридичний обов'язок має характер додаткового, що при-єднується до невиконаного. Наприклад, на постачальника, що вчинив прострочення виконання юридичного обов'язку, змістом якого є постачання певної кількості продукції у передбачений договором строк, покладається обов'язок сплатити неустойку і відшкодувати завдані кредиторові збитки. Такий обов'язок борж-ника, порівнюючи з договірним, не замінює останнього, а лише приєднується до нього і має характер додаткового.

Позадоговірна відповідальність наступає за порушення юри-дичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в аб-солютне правовідношення, змістом якого є необхідність утри-муватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує но-вий обов'язок замість невиконаного — відшкодувати завдану шко-ду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність — це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопоруш-ника замість невиконаного.

Як договірна відповідальність, так і позадоговірна за змістом є майновими. Проте форми їх вираження різні.

Договірна відповідальність поділяється на дві форми: загальну і спеціальну. Загальна форма — це стягнення збитків. Вона за-стосовується в усіх випадках, за винятком тих, де закон виклю-чає її. Спеціальні форми, навпаки, можуть застосовуватися там де це передбачено законом або договором. Неустойка, сплата чи втрата завдатку, позбавлення суб'єктивного цивільного права — спеціальні форми договірної відповідальності.

У деяких випадках, передбачених законом, за порушення до-говірного зобов'язання може водночас застосовуватись як за-гальна, так і спеціальна форми.

Позадоговірна відповідальність має своїм змістом, відповідно до статті 453 ЦК України, відшкодування шкоди шляхом відшко-дування її в натурі (надати річ того самого роду та якості) або повне відшкодування заподіяних збитків.

Маючи майновий характер, позадоговірна відповідальність в окремих, передбачених законом випадках за своїм змістом може бути немайновою. Наприклад, наслідки порушення заборони, що передбачає стаття 7 ЦК України, зокрема, заборона поши-рювати відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репута-цію громадянина та організації. Вчинення таких дій є порушен-ням пасивного юридичного обов'язку, що кореспондував абсо-лютному суб'єктивному праву на недоторканість честі, гідності чи ділової репутації громадянина та організації. Замість невико-наного на правопорушника покладається новий активний юри-дичний обов'язок з властивим йому примусом — спростувати відповідним способом відомості, які поширені про потерпілого. За своєю суттю цей обов'язок є мірою цивільної відповідаль-ності з немайновим змістом. Відсутність майнового змісту не впливає на її сутність, оскільки в даному випадку зміст обов'яз-ку зумовлюється порушеним особистим (немайновим) правом. Одночасно необхідно зазначити, що підставою для позадоговір-ної відповідальності у передбачених законом випадках може бути заподіяння моральної (немайнової) шкоди (ст.4401 ЦК Украї-ни).

Важливе значення для розмежування договірної та позадого-вірної відповідальності має характер норм, що регулюють види відповідальності. Позадоговірна відповідальність регулюється імперативними нормами, а тому встановлені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо це стосується дого-вірної відповідальності, то, за винятком окремих випадків, підста-ви і обсяг її можуть визначатись сторонами. Відповідальність за порушення договірного зобов'язання, коли беруть участь кілька осіб на стороні боржника, презюмується частковою (частина пер-ша ст.173 ЦК України). При позадоговірній відповідальності особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відпові-дальність перед потерпілим (ст.451 ЦК України).

Відмінність між видами відповідальності полягає в дії принци-пу повного відшкодування шкоди. Хоча він властивий обом ви-дам відповідальності, проте у сфері договірних відносин, особ-ливо між організаціями, законодавство містить деякі винятки, що призводять до значного обмеження дії принципу повного відшкодування збитків. Не змінює становища й той факт, що за порушення окремих видів договірних обов'язків встановлена штрафна неустойка, оскільки вона передбачена в тих договір-них зобов'язаннях, де власне діє принцип повного відшкодуван-ня шкоди.

При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю незалежно