Основні причини організованої злочинності приховані в сферах суспільно-економічних відносин.

По-перше, це обєктивно існуючі наслідки того, що попередні командно-адміністративні засоби і методи практично втратили свою силу і значення, а нові соціально-економічні важелі або відсутні, або ще не працюють. Конкретні прояви вказаного - розбалансованість виробництва і його матеріально-сировинного і платіжного забазпечення, скорочення обємів товарообігу, безробіття, інфляція, невпорядкованість ціноутворення, оподаткування та фінансового контролю, штучне гальмування реалізації нових законів, спрямованих на проведення приватизації, переходу до ринкових відносин і втілення в життя інших важливих реформ місцевого самоуправління.

Необхідність вирішення цих протиріч підштовхує господарників, пез за все тих, що не мають достатніх правових та інших гарантій діяльності недержавних виробничих і кометційних структур, на позазаконний (обхідний) а іноді злочинний шлях, чим користуються лідери кримінального середовища, що приникають з корисливими мотивами в такі структури, або втягуючи їх представників в свою сферу діяльності.

В якості умов, що сприяють прогресуючому розвитку злочинності, є також поверхнева проробка рішень (законів, урядових рішень і т. п.) перед їх прийняттям і відсутності практики їх попередньої кримінологічної експертизи.

Всі перераховані негативні явища створюють сприятливий ґрунт для подальшого розвитку тіньової економіки, втягування в її сферу все нових господарських ланок, керівників різного профілю та рангу. Внаслідок цього розширюються масштаби економічних правопорушень, корупції, нетрудових доходів, створення і функціонування організованих злочинних груп, перш за все в економічі і сфері управлінню нею, розвитку їх організаційних структур, ієрархії, розподілу кримінальних функцій і ролей, закріплення багаточисельних кримінальних звязків і залежностей, зокрема на міжрегіональному і міждержавному рівнях. Теперішній розвиток економічної, зокрема організованої злочинності, в свою чергу, надає основу базування, а також призводить до негативних кількісних і якісних змін загальнокримінальної злочинності, всезростаючого посилення корисливих і корисливо-насильницьких посягань, професіоналізму і жорстокості.

Соціально-економічна криза в Україні з її криміногенними наслідками специфічна тим, що відбувається поряд з зміною базисних відносин власності. Це зумовлює стрімку матеріальну диференціацію і психологічну різнорідність суспільства, гіпертрофію особистих потреб і відповідну корисливу мотивацію мети і поведінки у значної частини суспільства, їх реалізацію протизаконними шляхами і способами.

Наступна причина - криза ідеалів, що призводить до поширення, особливо серед молоді, цинізму, падіння рівня моралі, посилення індивідуального і колективного егоїзму, а отже до наглості та жорстокості особистих вчинків. І нарешті, перераховані вище причини, посилюються кризою влади, загальним зниженням контролюючої ролі держави та її окремих інститутів, дестабілізації ситуації в певних регіонах тощо. Наслідок цього - падіння трудової, договірної, технологічної, фінансової дисципліни, безгосподарність і повна безвідповідальність керівників за невиконання своїх обовязків, бездіяльність тощо.

Негативний вплив на ріст злочинності здійснює правовий нігілізм, що охопив широкі верстви населення. Нехтування правовими нормами, пряма непокора законам - стають нормами поведінки в багатьох сферах господарських, економічних і суспільних відносин. Такі явища, поряд з причинною обумовленістю, характеризуються послабленням контролюючої ролі держави і неефективної наглядової діяльності її правоохоронних органів, пояснюються загальною недосконалістю правової системи, відставанням номативної бази від реальних потреб, суттєвими пробілами і протиріччями в діючих законах, в тому числі розбалансованість і неадекватність сучасній ситуації норм кримінально-правового, кримінально-процесуального, адміністративно-правового і виправно-трудового законодавства. А це в свою чергу призводить до прийняття незаконних рішень і зловживань з боку представників виконавчої влади і державного управління.

Суттєво ускладнює криміногенну ситуацію в Україні неврегульваність багатьох державних процесів, повязаних з проголошенням незалежності. Зокрема проблема "прозорості кордонів". Наприклад, сьогодні на території України перебуває значна маса населення, що прибуває з “близького зарубіжжя”. Серед яких, велика кількість осіб без певних занять, а то й просто гастролюючих злочинців. Належного контролю за переміщенням таких осіб немає, статус їх як іноземців не визначений, служб спеціального нагляду і контролю не існує. З даною проблемою тісно повязана проблема незаконного обігу зброї та наркотиків.

Соціологія злочинності свідчить, що зростання та вдосконалення структури організованої злочинності відбулося на протязі останніх семи-десяти років і пояснюється перш за все негативними політичними та соціально-економічними процесами, які відбуваються в суспільстві.

Аналізуючи вивченість даного питання, в правовому аспекті, слід зазначити, що серйозно даною проблемою не займаються. Зокрема кримінальне законодавство України, скоєння злочину організованою групою віднесено до обтяжуючих обставин (ст. 41 Кримінального кодексу України). В даному випадку словосполучення “організована група” вживається як синонім “скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб” Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность… - С. 15.. Тільки в кільнох статтях КК України в якості кваліфікуючої ознаки злочину названо скоєння злочину організованою групою: публічні заклики до насильницького повалення або зміни конституційного ладу або порушення територіальної цілісності України (ст.ст. 561, 62 КК), вимагательство державного або колективного майна (ст. 862 КК), вимагательство особистого майна громадян (ст. 144 КК), спекуляція (ст. 154 КК), штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання і послуги населенню (ст. 1555 КК) і незаконна торговельна діяльність (ст. 1556 КК) Кримінальний кодекс України: нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1 січня 1997 р.) - К.: А.С.К., 1997..

Виникає питання: як кваліфікувати дії членів організованої групи, що скоїли інші злочинні дії? До речі, для кваліфікації дій учасників організованої злочинної групи по ст. 69 КК України (бандитизм) необхідно, щоб вони зорганізувались в озброєну банду з метою нападу на підприємства, установи, організації або окремих осіб, а також участь в такій банді або участь у організованому нею нападі. Аналіз чинного законодавства України свідчить, що з даної преблеми існує