При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 відсотків, а в окремих передбачених законодавством випадках, наприклад в разі відшкодування завданої шкоди, — 50 відсотків заробітної пла-ти, що належить до виплати працівникові.

При відрахуванні із заробітної плати за декількома вико-навчими документами за працівником у будь-якому разі по-винно бути збережено 50 відсотків заробітку. Обмеження в ут-риманні із заробітної плати не поширюються на відрахування при відбуванні працівником покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

При проведенні розрахунку з працівником по заробітній платі досить часто виникає необхідність визначити середній заробіток працівника. Це потрібно тоді, коли працівникові вип-лачується заробіток за час, що є меншим за календарний місяць, або, навпаки, перевищує календарний місяць.

Визначення середнього заробітку працівника необхідно при наданні йому відпустки або виплати за неї грошової компен-сації; відпустки у зв'язку з навчанням; за час виконання пра-цівником державних або громадських обов'язків; при переве-денні працівника на іншу легшу нижчеоплачувану роботу; при наданні жінкам додаткових перерв для годування дитини; при виплаті вихідної допомоги; оплаті часу вимушеного прогулу; при службових відрядженнях і в деяких інших випадках.

Залежно від мети, для якої необхідно обчислити середній заробіток, визначається період, за який підраховується заробіна плата. Так, для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або грошової компенсації за неї підраху-нок провадиться виходячи з оплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки. Якщо пра-цівник пропрацював менше року, середня заробітна плата об-числюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездат-ністю, при вагітності і пологах середньомісячна заробітна пла-та обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При наданні щорічних відпусток і відпусток у зв'язку з на-вчанням у календарних днях нарахування виплат провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед надан-ням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьо-ваний період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів). Одержаний результат помножується на число календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, які при-падають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпуст-ки не включаються і не оплачуються.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заро-бітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів чи годин, а у випадках, передбачених чинним законодав-ством, — календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середня (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.

Для нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непра-цездатністю середньоденний заробіток визначається із фактич-ної заробітної плати, що не перевищує подвійної тарифної став-ки, посадового окладу (крім надання допомоги у зв'язку з тим-часовою непрацездатністю у випадках виробничого травматизму, професійного захворювання, захворювання осіб, що постраж-дали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, і віднесені до І та II категорії, надання допомоги по вагітності і пологах). Ви ходячи з середньомісячного заробітку визначається допомога за один день залежно від призначеного розміру допомоги у від-сотках до заробітку.

Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за день на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначе-ний постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 110 із внесеними до неї змінами.

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповно-важений ним орган повинен повідомити: загальну суму заробіт-ної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підста-ви утримань із заробітної плати; суми заробітної плати, що на-лежать до виплати. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної пра-цівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Стаття 34 Закону України від 24 березня 1995 р. “Про опла-ту праці” передбачає компенсацію працівникам втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Така компенсація провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. На розвиток цьо-го Закону Кабінет Міністрів України постановою від 20 грудня 1997 р. № 1427 затвердив Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з пору-шенням термінів її виплати. Дія цього Положення поширюєть-ся на підприємства усіх форм власності і господарювання і за-стосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

У зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заро-бітної плати, нарахованої працівникові, якщо індекс цін на спо-живчі товари і тарифи на послуги за цей період зросли більше як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після отримання податків і платежів), на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різни-ця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс спожив-чих цін у тому