(Урядовий кур’єр. - 1996. - 12 вересня).

різної кваліфікації

Встановлено (ст. 104 КЗпП), що при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.

Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В таких галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встанолюються колективними договорами.

Практика свідчить, що виплата міжрозрядної різниці здійснюється лише за умови, що робітник виконує норму виробітку і різниця у розрядах при цьому є не меншою ніж в два рази.

9. Оплата роботи в надурочний час

Це питання врегульоване ст. 106 КЗпП. За погодинною системою оплати праці робота в наурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, плата якому здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумкового обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, як про це сказано вище.

Компенсація надурочних робіт наданням відгулу не допускається.

Слід мати на увазі таке: право на оплату роботи в надурочний час мають працівники з номованим робочим днем незалежно від того, входить ця робота в коло їх обов’язків чи не входить. Працівники з ненормованим робочим днем не мають права на оплату виконаної в надурочний час роботи, яка є їх службовим обов’язком. Як виняток така робота може бути оплаченою за згодою сторін як виконання особливого доручення.

При підсумковому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу надурочним вважаються той час, який перевищує, відповідно, місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлених графіком даному працівнику. При цьому надурочний час, який не перевищує двох годин в кожний робочий день облікового періоду, оплачується в полуторному розмірі, інший надурочний час роботи - в подвійному розмірі.

10. Оплата роботи у святкові та неробочі дні

Робота у святкові та неробочі дні відповідно до статті 107 КЗпПКЗпП, ст. 107. оплачується у подвійному розмірі:

відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

працівникам, праця яих оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святкові або неробочі дні провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святкові та неробочі дні.

На бажання працівника, який працював у святкові та неробочі дні, йому можуть бути надані інші дні відпочинку.

11. Оплата часу простою

Простій може мати місце з двох причин. По-перше, з вини працівника, якщо він не виконує покладених на нього трудових функцій без поважних причин. По-друге, коли не з вини працівника, а за різних обставин, які є наслідком насамперед економічних негараздів, а також невдалого керівництва, стихійного лиха тощо.

Час простою з вини працівника не оплачується КЗпП, ст. 113.. Час простою не звини працівника, якщо він попередив власника або уповноважений ним орган (на практиці - бригадира, майстра, інших службових осіб, яким він безпосередньо підпорядкований) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Закон передбачає, що у разі простою працівники повинні переводитись, з урахуванням їхньої спеціальності і кваліфікації, на іншу роботу на томуж виробництві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій же місцевості на строк до одного місяця. Кількість переведень на рік законодавець не обмежив.

Відмова без поважних причин (поважність визначається власником і може бути оскаржена працівником) від зазначеного переведення вважається порушенням трудової дисципліни і карається відповідно до ст. 147 та інших статтей КЗпП КЗпП, ст. 147.. Тому і невихід працівника у цій ситуації на роботу може розцінюватись як прогул з усіма можливими наслідками.

Коли внаслідок простою працівника переведено на нижчеоплачувану роботу, де він виконує норми виробітку, середня зарплата за попереднім місцем роботи йому гарантована. Якщо ж він не виконує норми виробітку або його переведено на погодинну оплачувану роботу, за ним зберігається лише тарифна ставка (оклад).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток КЗпП,ст. 114..

Таким чином, якщо власник не перевів працівника у зв’язку з простоєм на іншу роботу, він має платити працівникові відповідну заробітну плату незалежно від того, працює цей спеціаліст чи ні.

Закон, як бачимо, гарантує працівникові оплату за простій не з його вини.

З простоєм і оплатою за нього пов’язаний і ряд інших питань. Наприклад, чи несе власник відповідальність за травму, отриману працівником поза територією підприємства, але у період робочого часу, коли через простій працівник не був на роботі. Треба керуватись Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. При цьому беруться до уваги та оцінюються всі обставини