12. Оплата праці при невиконанні норм виробітку.

Як і при простої, це залежить від того, з яких причин не виконуються норми виробітку: з вини працівника чи не з його вини. У КЗпП КЗпП, ст. 111. говориться:

«При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи».

Під «виною працівника» в даному випадку слід розуміти не лише його небажання працювати, ухилення від виконання трудових обов’язків, але й низьку кваліфікацію, недостатній досвід. Вина підприємства або організації, як правило, полягає у незабезпеченні працівника обладнанням, матеріалами тощо.

13. Порядок оплати праці при виготовлені продукції, що виявилась браком

Це питання регулюється КЗпП КЗпП, ст. 112.. У ній зазначено, що при виготовлені продукції, яка виявилась браком не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата в цих випадках не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується, залежно від ступеня придатності продукції, за зниженими розцінками.

Виготовлення бракованої продукції з вини працівника є виробничим упущенням. За це він може бути повністю або частково позбавлений премії. Керівники підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів і їх заступники за неприйняття належних заходів щодо запобігання випуску недоброякісної продукції несуть матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку КЗпП ,ст. 133..

14. Гарантії для працівників на час виконання державних або

громадських обов’язків

У КЗпП КЗпП, ст. 119. говориться, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки здійснюються у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, пердбачених законами України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу» Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

У Законі України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 року Законі України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 р., ст. 25. зазначається: на час сесії Ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших випадках депутат місцевої Ради звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків. Компенсація заробітної плати депутату за час виконання ним депутатських повноважень здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р., п. 3 ст. 8. встановлено: за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм властності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступників на посаду не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Їм надається матеріальна допомога в розмірі місячної заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з лня звільнення з військової служби.

Відповідно до інших актів законодавства за всіма працівниками зберігається їх середній заробіток за місцем роботи у випадках: участі у судових засіданнях (народні засідателі, експерти, свідки); участі як делегатів у роботі з’їздів, конференцій та інших заходах; участі в роботі урядових та інших комісій, змаганнях тощо. Крім збереження середнього заробітку, працівники, що виконують державні або громадські функції, мають право на відшкодування витрат на переїзд і найом жилого приміщення, а за певних умов їм виплачуються і добові.

15. Встановлені законом обмеження щодо відрахувань із заробітної плати.

Встановлені законом не тільки обмеження щодо відрахувань із заробітної плати, але й заборона таких відрахувань з окремих видів виплат. Регулюються ці питання статтями КЗпП КЗпП, статті 127, 128 і 129. України та іншими актами законодавства.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі чи організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: