потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати помилково нарахованої суми;
при звільнені працівника до закінчення робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Але відрахування за ці дні не провадяться, якщо працівник звільняється на підставах: призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; переведення, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або переходу на виборну посаду; відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством (установою, організацією), а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці; змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявлення невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи; нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а також при направлені на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію;
при відшкодуванні шкоди, завданої з винипрацівника підприємству, установі, організації КЗпП, ст. 136..
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо пердбачених законодавством України, - п’ятидесячти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуваннях із заробітної плати при відбуванні виправних робіт, стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.
Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
16. Здійснення відрахувань у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Порядок оподаткування доходів громадян визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян». У Декреті Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», ст. 5, п. 1 «а». визначено, що до складу сукупного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не входить допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги з тимчасової непрацездатності, включаючи допомогу по догляду за хворою дитиною.
На відміну від інших допомог та виплат, які провадаться з Фонду соціального страхування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про порядок затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про порядок затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»., допомога з тимчасової непрацездатності надається лише працюючим громадянам за місцем їхньої роботи, де провадиться відрахування до Фонду соціального страхування і соціального забезпечення, і є відшкодуванням їхнього середнього заробітку за дні непрацездатності та дні догляду за хворою дитиною.
Сума цієї допомоги входить до середнього заробітку працюючих з того місяця, за який вона виплачена, і враховується при обчислені середнього заробітку принарахуванні оплати щорічної відпустки та пенсій.
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахована за лікарняним листком, не обкладається прибутковим податком. Її слід розглядати як підвищення соціальних гарантій для вагітних жінок.
17. Порядок справляння прибуткового податку з громадян наростаючим підсумком
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 9. обчислення прибуткового податку підприємствами, установами та організаціями протягом року провадиться із сум місячного сукупного оподаткованого доходу.
Декрет Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 8 передбачає, що до місячного сукупного оподаткованого доходу громадян включаються суми, фактично одержані ними у відповідні місяці.
За прострочення встановлених строків сплати до бюджету прибуткового податку, в тому числі не утриманого або утриманого не повністю у джерела виплати, згідно з п. 6 ст. 21 Декрету з підприємства стягується пеня у розмірі 5 відсотків сум недоплати за кожний день прострочення.
Щодо справляння прибуткового податку з доходів громадян наростаючим підсумком, то згідно із Інструкцією від 21 квітня 1993 року № 12 «Про прибутковий податок з громадян» Інструкція від 21 квітня 1993 року № 12 «Про прибутковий податок з громадян», ст. 9. воно провадиться з метою запобігання зайвому стягненню до бюджету сум прибуткового податку за місцем основної роботи. Утримання прибуткового податку провадиться з середньомісячного оподаткуваного доходу на поточний календарний місяць з урахуванням сум утриманого податку за попередні місяці.
18. Розмір стягення прибуткового
податку з громадян
Головна державна податкова інспекція України (нині Державна податкова адміністрація України) внесла зміни до шкали ставок прибуткового податку з громадян. Сукупний місячний доход оподатковується з такого розрахунку:
до 17 гривень (з доходу у розмірі одного неоподаткованого мінімуму) - не оподатковується;
18 гривень - 85 гривень (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів) - 10% суми доходу, що перевищує розмір одного неоподаткованого мінімуму;
86 гривень - 170 гривень (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів) - 6 гривень 80 коп. + 15% з суми, що перевищує 85 гривень;
171 гривня - 1 020 гривень (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів) - 19 гривень 55 коп. + 20% від суми, що перевищує 170 гривень;
1 021 гривня - 1 700 гривень (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів) - 189 гривень 55 коп. + 30% з суми, що перевищує 1 020 гривень;
1 701 гривня і