такі обставини, при наявності яких суд може визнати громадянина безвісно відсутнім: відсутність протягом року, що передував зверненню в суд, відомостей про громадянина по місцю постійного проживання, а також приблизного місцезнаходження громадянина; неможливість для суду і всіх зацікавлених осіб всіма законними засобами отримати відомості про відсутнього громадянина; відсутність даних про те, що особа умисно приховує своє місце перебування; наявність у позивача цивільно-правової мети, яка може бути досягнута шляхом судового визнання громадянина безвісно відсутнім. Реальність цієї мети повинна підтверджуватись існуючими між позивачем і безвісно відсутнім громадянином цивільно-правових відносин (що виникли до моменту безвісної відсутності) і обєктивної необхідності ліквідації перешкод для реалізації прав або виконання юридичних обовязків шляхом визнання громадянина безвісно відсутнім.
Отже, безвісна відсутність - це сукупність фактів, досліджених і встановлених судом, що дають підстави визнання громадянина безвісно відсутнім.
Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Оголошення громадянина померлим повинно включати в себе такий фактичний склад: відсутність відомостей про громадянина протягом часу, вказаного у законі; неможливість для суду і осіб, що приймають участь у справі, усунути цю невизначеність; відсутність у суду передбачення про умисне приховування місця свого перебування безвісно відсутньо громадянина; наявність у заявника правової цілі оголошення громадянина померлим; встановлення судом обставин, що дають підстави для презумпції смерті громадянина.
Днем смерті громадянина оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішення суду.
Отже, оголошення громадянина померлим - це закріплення судовим рішенням передбачення про його смерть.
Розглянуті вище інститути "визнання громадянина безвісно відсутнім" і "оголошення громадянина померлим" не поширюються на осіб, які зникають за власним бажанням, а саме їх зникнення є неправомірною поведінкою. Це буває у випадках, коли громадянин ховається від суду і слідства, або ухиляється від виконання сімейно-правових обов'язків: сплати аліментів тощо.
Література
Кодекс про шлюб та сімю. // Право. - 1998. - № 10.
Попова Ю.А. Признание граждан безвесно отсутствующими. - М.: Юрид. Лит., 1985.
Цивільне право. Частина перша. - К.: Вентурі, 1997.
Цивільний кодекс України (проект) // Українське право. - 1996. - № 2 (4).
Цивільний кодекс України. Станом на 1 липня 1998 р. - Ужгород: ІВА, 1998.
Цивільний процесуальний кодекс України. - Ужгород: ІВА, 1998.