яку вільно погоджується. Гарантуючи це право, держава, як зазначається у ч. 2 ст. 43 Конституції, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду тру-дової, діяльності, реалізовує програми професійно-тех-нічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на працю, від-повідно до ст. 43, включає право на належні, без-печні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Нарешті, проголошується також, що право на вчасне одержання винагороди за працю захищається законом.» У ст. 43 Основного Зако-ну передбачена заборона використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах.
Державі належить контроль за організацією та умо-вами найманої праці. Юридичні гарантії права на працю містяться у поточному законодавстві (в нормах трудо-вого, адміністративного, сільськогосподарського, кримі-нального права). Захист трудового права здійснюється державними органами, а також професійними спілками та іншими об'єднаннями громадян.
Право на страйк, (ст. 44) — якісно нове для нашої країни право, яке тісно пов'язане з правом на працю. Зокрема, у ст. 44 зазначається, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом із врахуванням необхідності за-безпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав та свобод інших людей. Страйк — добровільна справа. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Соціальні та культурні права людини і громадянина.
Розуміння соціальних прав у Конституції України пов'язане з концепцією соціальної держави.
Як відомо, ця концепція притаманна демократичним країнам світу. Основою її є принцип відповідальності держави за забезпечення своїм громадянам прожитко-вого мінімуму, який закріплюється в законодавстві.
На визнання західними, а згодом і постсоціалістичними, державами соціальних прав як необхідного еле-мента правового статусу особи вирішальне значення ма-ло закріплення цих прав на міжнародному рівні, перед-усім у Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права 1966 р. Крім того. Міжнародною органі-зацією праці було прийнято більш як 100 конвенцій і рекомендацій відносно соціальних прав людини й гро-мадянина.
Згідно з Конституцією України, основні соціальні права становлять собою певні можливості людини кори-стуватися соціальними благами у сфері матеріального виробництва, трудової діяльності, освіти, здоров'я, від-починку, які передбачені у відповідних статтях Основ-ного Закону. Соціальні права і свободи є одним з най-більш численних видів прав, які проголошені й закріп-лені Конституцією. Цей вид прав був пріоритетним і в попередній Конституції України, але тепер ці права значно розширені й наповнені новим змістом.
Відповідно до чинної Конституції, систему соціаль-них прав складають:
1) право на відпочинок (Ст. 45).
2) право на соціальний захист (Ст. 46)
3) право на житло (Ст. 47);
4) право на охорону здоров'я (Ст. 49);
5) право на безпеку довкілля (Ст. 50) (соціально-екольгічне право)
Право на відпочинок (ст. 45) має кожен, хто працює. Воно забезпечується наданням днів щотижневого відпо-чинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, вста-новленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпуст-ки, вихідні і святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Право на соціальний захист (ст. 46). Конституція проголошує і закріплює це право громадян та визначає конкретні види соціального забезпечення. Зокрема, закріплюється право на забезпечення у старості чи у разі втрати годувальника, у разі повної або часткової втрати працездатності (перехід на інвалідність), при тимчасовій втраті працездатності, а також у випадку безробіття, що сталося з незалежних від громадянина причин. Основні види пенсій передбачає Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.: пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу літ, а також соціальні пенсії, що призначаються і виплачуються непрацездатним громадянам при від-сутності у них права на трудову пенсію.
Реалізація та фінансування діючої системи соціаль-ного забезпечення населення України спирається пере-важно на державне забезпечення і управління.
Право на житло (ст. 47). За чинним Основним За-коном кожен має право на житло. Можна побудувати будинок і допоміжні для цього будівлі, придбати їх у власність на основі цивільно-правових угод або взяти в оренду. Громадяни України мають право на одержання у встановленому порядку житлового приміщення (квар-тири) у будинках державного житлового фонду, у будин-ках комунального житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів. Для осіб, які потребують соціального захисту, на відміну від попереднього поряд-ку, передбачається можливість надання житла державою або органами місцевого самоврядування безкоштовно чи за доступну для них плату відповідно до закону. Житлові будинки, побудовані громадянами України або придбані ними на основі цивільно-правових угод, є їх власністю. Право власності та інші права на житло надійно гарантуються. Зокрема, в Конституції зазначається, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47).
Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медич-не страхування (ст. 49) має кожний мешканець України В Конституції зазначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкош-товно: існуюча мережа таких закладів не може бути ско-рочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури й спорту, забезпечує санітарно-епідеміологічне благопо-луччя.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінан-суванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Самостійною групою конституційних прав та