законодавством не досить чітко, суперечливо вирішене питання про юридичну природу використання валютних цінностей як застави. З одного боку, під валютними операціями Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» розуміє, зокрема, операції, пов'язані з переходом права власнос-ті на валютні цінності, за винятком операцій, що здій-снюються між резидентами у валюті України (абз. 2 п. 2 ст. 1 Декрету)(44). Буквальне тлумачення наведеного поло-ження Декрету дає підстави для висновку, начебто взагалі використання валютних цінностей як застави не є валютною операцією, оскільки при заставі валютних. цінностей вони залишаються власністю заставодавця і переходу права власності на них не відбувається. З дру-гого боку, в п. 4 ст. 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» використання іно-земної валюти як застави, називається як вид валютних операцій, що дає підстави для остаточного висновку: ви-користання іноземної валюти як застави є валютною операцією, а використання як застави монетарних ме-талів і валюти України, не є валютною операцією( 45).
Як уже зазначалось. Верховний Суд України вважає, що під використанням валютних цінностей як застави необхідно розуміти як їх передачу, так і прийняття в раху-нок забезпечення зобов'язань. На наш погляд, викорис-танням валютних цінностей як застави є лише їх передача заставодавцем іншій особі в рахунок забезпечення якогось зобов'язання.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і незаконно вчинила будь-яку з дій, вказаних в диспозиції ст. 80 КК.
З суб'єктивної сторони порушення правил про валютні операції може бути вчинене лише умисно. Мотиви і мета порушення правил про валютні операції для ква-ліфікації значення не мають.
Вчинення передбачених ст. 80 КК дій з необережнос-ті, наприклад, внаслідок обману чи зловживання дові-р'ям з боку Іншої особи, складу злочину не утворює. Пленум Верховного Суду в п. 10 своєї постанови від 18 квітня 1997 р. № 5 роз'яснив судам, що дії особи, яка отримала валютні цінності шляхом обману чи зловжи-вання довір'ям, удаючи, що має відповідну ліцензію на вчинення певних операцій з валютними цінностями (для організації туристичних подорожей, виїзду на роботу за кордон, навчання на курсах, придбання товарів тощо), належить кваліфікувати за ст. 143 чи ст. 83 КК, а особа, яка в такому випадку передала валютні цінності, вважа-ючи, що вони є законним засобом платежу або застави, не повинна нести відповідальність за ст. 80 КК(46).
Частиною 2 ст. 80 КК передбачена відповідальність за три кваліфікованих види складу злочину порушення правил про валютні операції: 1) вчинення порушення правил про валютні операції організованою групою; 2) вчинення порушення правил про валютні операції особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 80 КК; 3) вчинення порушення правил про валютні операції у великих розмірах(47).
Під великим розміром незаконної операції з валютними цінностями, згідно з приміткою до ст. 80 КК, розуміється валютна операція, вартість предмета якої перевищує сто мінімальних розмірів заробітної плати.
Особою, раніше судимою за злочин, передбачений. ст. 80 КК, визнається особа, яка має непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 чи ч. 2 ст. 80 КК(48).
Під організованою групою розуміється стійке об'єднання двох або більше осіб, які спеціально зорганізувалися для незаконного здійснення валютних операцій. Про наявність організованої групи можуть свідчити, зокрема, розподіл ролей між співучасниками, наявність керівника, координація спільної діяльності, забезпечен-ня безпеки діяльності групи за рахунок як осіб, які є її членами, так і за допомогою сторонніх осіб, наприклад, осіб з правоохоронних органів, органів виконавчої вла-ди чи навіть з Інших злочинних угруповань, а так само з використанням технічних засобів, наявність загальних правил спільної злочинної діяльності, більш-менш три-вала спільна злочинна діяльність тощо. Дії всіх членів організованої групи, незалежно від ролі кожного з них у спільній діяльності, кваліфікуються безпосередньо за ч. 2 ст. 80 КК , а дії осіб, які не є членами організованої групи, але тим чи іншим чи-ном сприяли діяльності такої групи (виступали в якості пособників чи брали участь у здійсненні якоїсь однієї незаконної валютної операції тощо), повинні кваліфікуватися за відповідною частиною ст.19 та ч.2 ст.80 КК.
Покарання як за ч. 2, так і ч. І ст. 80 КК досить суворе: за вчинення дій, які кваліфікуються за части-ною 1 ст. 80, передбачено альтернативно покарання у вигляді позбавлення полі на строк до п'яти років з кон-фіскацією валютних цінностей або виправні роботи на строк до двох років, або штраф у розмірі до ста мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей, а за вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 80, — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна і валютних цінностей.
Як за ч.1 ст.80 КК, так і за її ч.2, а так само за ст. 162 КпАП, обов'язковою є конфіскація валютних цін-ностей, які були предметом незаконної валютної опера-ції. При цьому виникає питання про долю інших пред-метів незаконної валютної операції, які не є валютними цінностями, тобто питання про те, чи може бути кон-фісковане майно (автомобіль, будинок, квартира, садо-вий будинок, гараж, речі господарсько-побутового при-значення, одяг тощо), вартість якого оплачена інозем-ною валютою, або валюта України, за яку куплені ва-лютні цінності? Безпосередньо санкціями як ч. І, так і ч. 2 ст. 80 КК, а так само санкцією ст. 162 КпАП не пе-редбачена конфіскація предметів, вартість яких була оплачена валютними цінностями. При порушенні кримі-нальної справи такі предмети визнаються речовими доказами. на підставі чого