Чинність закону

ВСТУП

В ст. 94 Конституції нашої держави закріплено, що “Закон набирає чинності через десять днів після дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Однак ч. 1 ст. 5 обумовлює випадки, коли прийнятий новий закон усуває злочинність діяння або пом'якшує покарання за нього. Такий закон має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання чинності на діяння, вчинені до його видання. Проте закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має ст. 58 тієї ж Конституції. Але те, що сказано в Основному законі не дає нам приводу стверджувати, що це саме так.

На наш погляд, в Україні не всі особистості усвідомлюють, що для створення правової держави необхідно виникнення деяких передумов, одною з яких є ефективні дії щодо чинності закону, тобто відповідна зрілість традиційного суспільства. Тобто, виступаючи гарантом реалі-зації законних прав, держава тим самим забезпечує виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою.

Універсальними і тривкими устоями захисту прав, що закріплені в Конституції вважають звичайні властивості законності, порядності, людяності. Саме зазначені традиції дають шанс суспільству бути однорідним, а людині запобігти порушенню права.

Вчитаймося ще раз: законність... порядність... людяність... Чи завжди такі якості властиві нам, чи оточують нас люди такого ґатунку? Скажімо відверто: ні.

Нагальною потребою є розвиток та вдосконалення відносин щодо пріоритету захисту чинності органами державної влади. Саме у найрозвиненішій системі таких відносин вбачаємо гарантію того, що захист законних прав та інтересів є головним обов`язком держави [1].

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є захист законних прав громадян[1].

На основі вищесказаного, можна наголосити, що перед нами постало питання чинності закону у просторі і часі. Тому в даній кусові роботі висвітлюється така актуальна на сьогоднішній тема, як чинність закону у просторі і часі.

При написанні Нами роботи планується використати юридичну та наукову літературу, яка добре висвітлює питання чинності закону у просторі і часі, спираючись на досвід науковців інших країн.

Враховуючи досвід зі сфери чинності закону у просторі і часі, та беручи приклад досвіду зарубіжних країн, можна доцільно використати в написанні курсової роботи.

Актуальність даної теми полягає у тому, що питання чинності закону в просторі і часі є справою великої ваги оскільки воно постає, як в Україні так і на міжнародні арені, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України[2]. Цей момент потребує впевнених, ефективних та виважених кроків з боку держави, що будуть направлені на науковий підхід справи, яка не потребує швидких і часто дій з негативними наслідками.

Мета дослідження полягає у тому, щоб, виходячи з наукової розробки проблем розробки та модернізації чинності закону у просторі і часі в Україні, визначити структуру, основні схеми відносин, пов’язаних із перспективами тлумачення норм, виділити характерні особливості феномена їх реформування в Україні, встановити прогалини у нормативно-правовому забез-печенні боротьби з цим явищем. Також досконаліше вивчити поставлені перед нами питання, і розкрити такі , як: поняття та принципи чинності закону в просторі та часі, чинність за територіальним принципом, за національним та універсальним принципами, а також питання тлумачення норм закону.

Для досягнення визначеної мети у процесі дослідження необхідно виконати наступні завдання:

- здійснити аналіз наукових публікацій з питань чинності закону в просторі і часі;

- встановити найбільш криміногенні сегменти суспільно-економічних відносин, завдяки яким здійснюється протидія ефективній чинності закону в просторі і часі;

- встановити існуючі в інших державах та сфері міжнародно - правових відносин структуру та ключові положення змісту організаційно - правових актів, що утворюють організаційно-правову систему пріоритетною захисту чинності закону в просторі і часі;

- здійснити аналіз проведення державними органами чинності закону в іноземних держав;

Відповідно об’єктом дослідження є стан організаційно-управлінського і нормативно-правового забезпечення, а також суспільно – законодавчі відносини, пов’язані із чинністю закону у просторі і часі в Україні.

Предметом є правові норми, що регулюють даний об`єкт, а саме нормативно правова база у сфері чинності закону в просторі і часі. Закон України „Про громадянство”, „Про державний кордон України”, Мінська та Європейські конвенції, інші.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ

Кримінальний закон у широкому розумінні – це система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права [10].

Поняттям «кримінальний закон» законодавець, теорія та судова практика користуються у широкому та вузькому розумінні, виходячи з кола кримінально-правових норм, що їх містить даний закон.

Кримінальний закон – це законодавчий акт Верховної Ради України, який містить одну, кілька або систему взаємопов'язаних і взаємо узгоджених кримінально-правових норм[18].

З урахуванням змісту та обсягу правової регламентації і джерела походження кримінально-правової норми кримінальний закон має чотири аспекти.

По-перше, кримінальний закон – це Кримінальний кодекс – єдиний кодифікований законодавчий акт, у якому за певною системою викладено кримінально-правові норми. Він є основним кримінальним законом. Сьогодні в нашій державі чинним є Кримінальний кодекс України від 1 Вересня 2001р..

По-друге, кримінальний закон – це і окрема стаття Кримінального кодексу або її частина, що передбачає відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, ч. 2 ст. 185 КК передбачає відповідальність за крадіжку індивідуального майна, вчинену повторно.

По-третє, кримінальний закон – це і відповідні положення міжнародних договорів, імплементовані у кримінальне законодавство