Значення кримінального закону як системного законодавчого акта кримінально-правового характеру визначається кількома аспектами.

1. Кримінальний закон є одним із важливих засобів охорони життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом боротьби з ними[14].

2. У кримінальному праві діє презумпція щодо знання закону особою, яка вчиняє злочин. Відсутність такого знання у кожному конкретному випадку має бути підтверджена наявністю виняткових обставин.

3. “Уголовньй закон” є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян[8].

Отже, підсумовуючи сказане робимо висновок, що кримінальний закон – це кодифікований, нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України, який містить сукупність кримінально-правових норм, які є одним із найважливіших засобів охорони життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань і засобом боротьби з ними. Нам необхідно також зазначити наступний аспект, який проявляється у встановленні загальних положень, підстав і меж кримінальної відповідальності, види покарання, підстави призначення покарання, звільнення від покарання чи відповідальності та визначає, які суспільне небезпечні діяння вважаються злочинами і які покарання передбачаються за їх вчинення.

РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ ЧИННОСТІ ЗАКОНУ У ПРОСТОРІ І ЧАСІ

Визначення поняття чинності є провідним на шляху до написання високоякісної праці.

Чинність – походить від латинського і означає дійсний, впроваджений, втілений у життя[ 15].

Чинним визнається закон, що набув законної сили, до його скасування чи заміни новим законом, а якщо його було прийнято на певний строк, - до закінчення такого строку.

Питання, що стосуються набрання законної сили законом врегульовані ч.5 ст. 94 Конституції України так: “ Закон набирає чинності через десять днів після дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування”.

Норми нового КК потребували тривалого часу, щодо їх усвідомлення, вивчення та розуміння посадовим особам правоохоронних органів, органів суду, можливість ознайомлення населення, усвідомити його правовий зміст та головне призначення. Тому новий Кримінальний Кодекс України 2001., прийнятий 5 квітня 2001 року, набрав чинності, як це визначено в п. 1 розділу 1 “Прикінцевих та перехідних положень” , з 1 Вересня 2001 року.

Кримінальний кодекс України передбачає просторову та часову юрисдикцію кримінального закону (статті 4-10).

Просторова юрисдикція означає поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб.

Часова юрисдикція кримінального закону України означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового інтервалу.

Просторова юрисдикція кримінального закону ґрунтується на трьох основних принципах: територіальному, національному та універсальному.

Територіальний принцип (ч. 1 ст. 6) регламентує чинність кримінального закону на території України. Винятком із територіального принципу є принцип дипломатичного імунітету (ч. 4 ст. 6). Він передбачає, що кримінально-правова юрисдикція України не поширюється на осіб, які мають дипломатичний імунітет, але зберігається щодо вчинених ними в Україні злочинів. Тому до відповідальності за ці злочини вони притягаються в державі, яка є акредитуючою.

Національний принцип (принцип громадянства), який передбачено ст. 7, регламентує чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами України її громадянами та особами без громадянства, що постійно проживають в Україні.

Універсальний принцип (ст.8) передбачає поширення чинності кримінального закону України щодо діянь, вчинених за межами України іноземними громадянами, у випадках, передбачених міжнародними договорами[11].

Просторові принципи в основному визначаються нормами кримінального закону України. Однак у процесі демократизації України, нових незалежних держав, що виникли на терені СРСР, та за сучасної світової спільноти просторові принципи дедалі більше корегуються міжнародними угодами. Це стосується ч. 4 ст. 6 – про коло осіб, які не підлягають юрисдикції кримінального закону України, та ст.8 – щодо кола іноземних громадян, які вчинили злочини за межами України і не проти інтересів України, боротьба з якими ведеться на основі міжнародних договорів.

Найбільш яскравим прикладом є приєднання України до Європейських конвенцій та укладення країнами СНД Мінської конвенції 1993 р. Ці конвенції істотно корелюють зміст територіального та національного принципів просторової чинності кримінального закону України[6].

Крім просторових принципів чинності кримінального закону України, є ще й принцип чинності кримінального закону у часі (ст. 4). Цей принцип визначає, який кримінальний закон має застосовуватися до конкретної ситуації з точки зору її часових характеристик.

Підбиваючи підсумки даного розділу необхідно висвітлити питання що стосуються головним чином: а) чинності, та б) принциповості.

а) де чинним визначається, закон, який набув законної сили, до його скасування чи заміни новим законом, а якщо його було прийнято на певний строк, - до закінчення такого строку.

б) на питанні просторової юрисдикції кримінального закону нагадати що вона ґрунтується на трьох основних принципах: територіальному, національному та універсальному.

Територіальний принцип регламентує чинність кримінального закону на території України.

Національний принцип, який регламентує чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами України її громадянами та особами без громадянства, що постійно проживають в Україні.

Універсальний принцип передбачає поширення чинності кримінального закону України щодо діянь, вчинених за межами України іноземними громадянами, у випадках, передбачених міжнародними договорами.

РОЗДІЛ 3

ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ЗА