Автори, що виступають за об'єднання граматичного і логічного способів, ґрунтуються на ототожненні граматики і логіки. “ Інтерпретатор при текстовому тлумаченні вивчає одночасно, як лексичну, так і синтаксичну структуру тексту норми, застосовує правила і граматики і логіки”.  

Я вважаю, що логічний спосіб потрібно виділити як самостійний чи хоча б як рівнобіжний стосовно граматичного способу тлумачення правових норм. Доказом служить те, що логічний спосіб розглядає більш великі внутрішні зв'язки між частинами документа, а граматичний спосіб - менш великі зв'язки, в основному це терміни й орфографія. До того ж, незважаючи на органічний зв'язок між граматикою і логікою, вони все-таки являють собою дві різні галузі знання і, отже, засновані на них способи тлумачення правових норм можуть мати самостійне значення. 

Як і при граматичному способі тлумачення, інтерпретатор, використовуючи логічний спосіб, ґрунтується на тексті юридичної норми, не виходячи за межі тексту закону. Це тлумачення ґрунтується на правилах формальної логіки і містить крім логічних перетворень наступні прийоми: виведення вторинних норм; висновки з понять; перетворення пропозиції; доведення до абсурду; доказ від протилежного.

Необхідність у логічному перетворенні виникає також у зв'язку з внутрішньою логічною структурою правової норми і її розбіжністю з зовнішньою формою вираження в статті нормативного акта. Для приклада: структурні елементи правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція) можуть бути опущені чи знаходитися в інших статтях чи нормативних актах. У силу цього інтерпретатор буває змушений будувати логічну структуру норми, виходячи з окремих одиниць правового тексту. Так, аналізуючи статтю КК України, що припускає відповідальність за розкрадання радіоактивних матеріалів, можна виділити лише два структурних елементи. “ Розкрадання або вимагання радіоактивних матеріалів...”- це є гіпотеза.“ ...карається ...позбавленням волі на термін до п'яти років ”- це санкція. А що стосується диспозиції, то вона логічно мається на увазі: забороняється викрадати або вимагати радіоактивні матеріали.  

Здійснюючи уявне перетворення, можна зробити висновок про те, що карається не саме “розкрадання або вимагання”, а карається особа, що зробила розкрадання або вимагання. 

Наступний розглянутий спосіб тлумачення правових норм - це так називаний систематичний спосіб. Будь-яка правова норма являє собою складову частину права, що взаємодіє з іншими правовими нормами. Отже, після аналізу змісту норми необхідно розкрити всі її зв'язки й опосередкування. Зрозуміти конкретну правову норму можна лише проаналізувавши інші норми, близькі до неї по змісту, що розвивають і деталізують її, а також з'ясувавши значимість акта (закону, указу і т.д.), у якому міститься дана норма, і яке місце вона в цьому акті займає. Це і складає зміст систематичного тлумачення.

У процесі подібного тлумачення права пізнаються системно утворюючого зв'язку права: субординації, координації, керування, походження і т.д. Для виявлення й усунення колізій між правовими нормами використовують правила [14. 188c.]. Наприклад:

- пріоритетної буде та правова норма, що видана вищим органом (це відбувається у випадку протиріччя між правовою нормою органа нижчого підпорядкування і правовою нормою вищого органа).

- при виникненні протиріччя між правовими нормами, виданими тим самим органом, пріоритетної буде та правова норма, що видана пізніше інших. 

Правова норма пізнається в порівнянні з іншими нормами права, чим, зокрема, осягається її щирий зміст. 

Приклади системного підходу можуть бути різними в залежності від шляху перебування потрібної норми, від способу її перебування. Наприклад, від загальних положень про статус суддів України у законі “Про судову систему ” можна перейти до більш конкретних норм у законі “Про статус суддів ”.

А правова норма, присвячена незалежності правосуддя -в цілому і незалежності суддів зокрема, знаходить своє відображення в главі КК України про злочини проти незалежності правосуддя і проти суддів зокрема. “У цілому систематичне тлумачення обумовлене взаємозв'язком і взаємозалежністю суспільних відносин, регульованих нормами права”. Ґрунтуючись на вищевикладеному, потрібно зробити висновок, що при тлумаченні необхідно використовувати зв'язок конкретних норм із загальною частиною відповідної галузі права.  

Зіставлення статей особливої частини кодексів з нормами загальної частини може уточнити й у кінцевому рахунку розкрити зміст тлумаченої норми, більш чітко визначити її загальну спрямованість і сферу дії. 

Наступний важливий елемент аналізу правової норми - це історико-політичний спосіб її тлумачення. Оскільки поява й існування норми права і права в цілому обумовлено різними факторами (наприклад, соціально-економічним), те вивчення цих факторів сприяє більш повному проникненню в зміст діючого законодавства[15. 233c.]. Змістом історико-політичного способу тлумачення є діяльність, спрямована на виявлення змісту правової норми. Це робиться шляхом звертання до історії її прийняття, цілям і мотивам, що визначили введення правової норми в систему правового регулювання. Наприклад, поява законів “Про медицину катастроф” чи “Закону про зброю” було імовірніше всього обумовлене відповідними політичними, економічними, соціальними й іншими умовами, що склалися в країні на той момент.

В літературі в окремих випадках одні способи тлумачення мають перевагу перед іншими. Адже зрозуміло що для розуміння змісту норми не завжди потрібно використовувати в однаковій мірі всі прийоми тлумачення. Іноді можна обмежитись лише граматичним і логічним тлумаченням. Але це не дає підстави для ігнорування яких не будь з вище перелічених способів, адже трапляється, що саме він дозволяє „поставити крапку” в розумінні змісту норми і правильного застосуванні її на практиці.

Розділ II. Тлумачення норм права: поняття і мета.

Тлумачення правових норм — з'ясування змісту та обсягу пра-вої норми для себе та роз'яснення їх для