За способами розрізняють тлумачення: а) мовне; б) логічне;

в) системне; г) історико-політичне; д) телеологічне; е) спеціаль-но-юридичне.

1. Мовне (граматичне) — з'ясування змісту правової норми шляхом дослідження її словесного формулювання на підставі лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних правил мовознавства.

2. Логічне — з'ясування змісту правової норми шляхом безпо-середнього використання законів та правил формальної логіки.

3. Системне — з'ясування залежно від місця, що його посідає норма в системі норм, а також від її зв'язків з іншими нормами інститутів та галузей права[9. 180c.].

4. Історико-політичне — з'ясування суті правової норми на основі дослідження процесу її прийняття.

5. Телеологічне (цільове) — виражається в аналізі суті правової норми шляхом з'ясування її мети.

6. Спеціально-юридичне — аналіз норми, яка містить юридич-ну термінологію, розуміння конструкції норми з точки зору юри-дичної науки, техніки і практики.

За аналогією розрізняють тлумачення на: а) аналогією зако-ну; б) аналогією права.

З'ясування і роз'яснення змісту норм за аналогією закону пе-редбачає тлумачення схожої правової норми з певними ознаками конкретного життєвого факту[10. 322c.]. За аналогією права тлумачаться галузевий, міжгалузевий та загальний принципи права.

Розділ III. Акти тлумачення норм права.

Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно - правовий акт) — це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповно-важеним органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються.

Норма тлумачення — своєрідна «тінь» норми, що тлумачить-ся, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізова-на на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь зав-жди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому міс-тяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;

2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

3) не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

4) приймається лише правотворчими або спеціально уповно-важеними суб'єктами;

5) має спеціальну письмову форму вираження акта -докумен-та (роз'яснення, інструктивні листи та ін.).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відпо-відно до різних критеріїв:

- за галузевою належністю норми, що тлумачиться, — акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

- за структурними елементами норми, що тлумачиться, — акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;

- за юридичною формою вираження — постанови, укази, на-кази, роз'яснення та ін.;

- за сферою дії — нормативні, казуальні;

- за «авторством» норми, що тлумачиться:

а) акти автентичного тлумачення,

6)акти легального (делегованого) тлумачення.

- за повноваженнями інтерпретатора:

інтерпретаційні акти

правотворчих органів |

інтерпретаційні акти

правозастосовних органів—

засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються
певною формою; містять нормативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу, однакову з юридичною силою правотворчих актів даного органу (наприклад, постанова Верховної Ради України)— |

засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять
правила застосування норм
права, сформульовані в результаті узагальнення юридичної
практики (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України і Вищого господарського суду України, вказівка з питань розслідування Генерального прокурора України)

Щоб уникнути підміни актів більшої юридичної сили актами меншої юридичної сили, слід скоротити кількість роз'яснень, що виходять від нижчих управлінських органів. Серед інтерпретаційних актів правозастосовних органів слід віддати перевагу актам суду і арбітражу. Свої роз'яснення суд і господарський суд дають на основі вирішення конкретних справ, підсумовуючи судову і господарську практику.

Акти тлумачення норм права (интерпретаційно-правові акти) поряд з нормативно-правовими актами і актами застосування норм права (правозастосовними, індивідуальними актами) скла-дають особливу («третю») групу правових актів.

Систему основних правових актів можна зобразити так:

Правові акти

нормативно-правові

акти |

акти застосування норм права

(індивідуальні акти)

акти тлумачення норм права

(інтерпретаційно-правові акти)

ВИСНОВКИ

Тлумачення нормативних актів завжди пов'язано з правосві-домістю і політикою того колективу, інтереси якого виражає ін-терпретатор.

При цьому: посадові особи та окремі громадяни пізнають, які вимоги пред'являються до них, інших індивідів, у чому суть їх права, які дії їм дозволені чи забороняються правом, які мають бути результати недодержання вимог правових норм; з'ясову-ються питання про соціально-політичне значення норми, яка досліджується, як ця норма закріплює завдання, що стоять перед суспільством, висвітлюються її роль у зміцненні правопорядку, її місце у загальній системі права; є необхідним і важливим еле-ментом юридичної діяльності, хоч здебільшого цей процес зовні показний, оскільки відбувається автоматично» без явно вираже-ної мети щодо тлумачення словесного виразу правової норми; є тим засобом, за допомогою якого перекидається місток між загальним абстрактним приписом правової норми і окремим кон-кретно викладеним випадком, що підлягає правовому вирішен-ню, яке є необхідною сполучною ланкою між ними; є невід'єм-ною частиною єдиного процесу застосування права, його не мож-на розглядати як окрему стадію цього процесу; необхідне як передумова і для перевірки законності норми, для встановлення меж її дії; є особливо важливим для осіб і органів, які застосо-вують правові норми до конкретних життєвих фактів, оскільки застосування права до цих осіб і органів є їх головним обов'яз-ком, тією формою, в якій втілюється зміст їх діяльності; необ-хідне не лише там, де виникають правовідхилення, а й там, де право вимагає від людей відповідної поведінки незалежно Від то-го, чи вчинено правопорушення, чи їх дії є правомірними; є одним із засобів зміцнення режиму законності, її забезпечення, тому що який би не був конкретний закон, без повного й глибо-кого його тлумачення неможливо зміцнювати законність і послі-довно проводити у життя правову політику; має особливо важливе соціальне значення з