Думається, що для найефективнішого виховного впливу пра-ва слід:*

ширше застосовувати автентичне роз'яснення мети законів, використовуючи для цього сам текст закону;*

подолати недооцінку цільової інтерпретації законодавства у рішеннях та вироках судів, актах інших правозастосовних ор-ганів;*

у межах діяльності організацій, які проводять правову про-паганду, ширше роз'яснювати мету законодавства, розкриваючи її через призму конкретних випадків, життєвих цінностей.

Тлумачення правових норм має деякі особливості: а) будучи обов'язком компетентного органу держави, посадових чи службо-вих осіб, становить суб'єктивне право чи юридичний обов'язок всіх інших учасників судового процесу, а засвоєння змісту норми права є необхідною умовою активної та свідомої участі гро-мадськості в законодавчому процесі; б) принцип незалежності консультантів і підпорядкованість їх лише законові визначає особливе значення правосвідомості учасників, які тлумачать нор-ми права, у зв'язку з їх безпосереднім застосуванням. Критерієм правильності тлумачення є найбільш повна і точна відповідність роздумів інтерпретатора волі законодавця, відображеної в право-вій нормі. Невідповідність суб'єктивного сприйняття правової норми згідно з її дійсним змістом — це шлях до помилок при за-стосуванні норм права, до заміни тлумачення творчістю, до ослаблення законності. Недооцінка суб'єктивного сприйняття правової норми та її формально догматичного тлумачення веде до незаконного її застосування.

Процес тлумачення обов'язковий при реалізації правових норм у діяльності суду, прокуратури, арбітражу, органів внутрішніх справ та інших державних органів, при укладенні угод і дого-ворів, у роботі товариських судів та інших органів громадськості, при здійсненні громадянами юридичне значимих дій. Крім того, без тлумачення неможливо створення нових юридичних припи-сів, оскільки у розвинутій системі законодавства більшість норм, що їх видають, пов'язані з уже існуючими законодавчими поло-женнями. Немаловажне значення має тлумачення для створення різного роду збірників та довідників із законодавства, обліку нормативних актів, підготовки збірників законів держави.

Органи внутрішніх справ в основному тлумачать кримінальні та адміністративні правові норми при їх застосуванні.

Список використаної літератури.

1. Конституція України - Львів, 1996р.

2. Алексеев С.С. «Держава і право». -Москва, «Юридична літра», 1996 р.

2. Хропанюк Н.В. «Теорія Держави і Права».- Москва, «ДДТ», 1994 р.

3. Піголкин А.С. «Загальна Теорія Права».- Москва, МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 1996р.

4. Рабінович П.М. "Основи загальної теорії держави і права". - Київ, 1994р.

5. НастюкМ."Правознавство".- Львів "Світ", 1994р.

6. Копейчиков В.В. "Правознавство". – Київ ”Інтер", 1998р.

7. Усенко І.Б. "Основи правознавства". – Київ “Ірпінь", 1999р.

8. Копейчиков В.В. "Загальна теорія держави і права". - Київ "Юрінком".

9. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. "Теорія Держави і права

України". -Київ "Юрінком-Інтер", 2001р

10. Назаренко Є.В. "Теорія держави і права". - Київський держ.ун-т., 1988р.

11. Лазарєв В.В. "Загальна теорія права і держави". -Москва, 1996р.

12. Лівшиць Р.З. " Сучасна теорія права". - Москва ,1996р.

13.Марченко М.Н. "Теорія держави і права". - Москва 1996р.

І4.Патолкин А.С. "Загальна теорія права". - Москва 1995р.