слідчих та суддів дозволяє вивчати та попереджувати злочини неповнолітніх. Однією з особистостей справ відносно підлітків слід вважати те, що вони притягуються до кримінальної відповідальності лише у екстремальних випадках, коли засоби виховного характеру не дали результатів або не можуть бути застосовані у зв’язку із тяжкістю скоєного. У інших випадках робиться все можливе для перевиховання та виправлення неповнолітніх правопорушників без застосування покарання: підліток передається на перевиховання колективу; матеріали щодо нього направляються до комісії у справах неповнолітніх. У стадії судового засідання, якщо суддя дійде висновку, що виправлення підлітка, що вчинив злочин, який не становить суспільної небезпеки, можливе без застосування покарання, справа припиняється і до нього застосовуються засоби виховного впливу.
Нажаль, зустрічаються такі прокурори та судді, котрі вважають, що справи про злочини, вчинені неповнолітніми, не становлять труднощів, нескладні за фабулою, тому їх розслідуванню та судовому розгляду не приділяють особливої уваги. Це глибоко помилкова думка. Справи про підлітків іноді дійсно нескладні за фабулою, але вони потребують від слідчого та судді великої майстерності, знань особливостей юнацької психології, основ педагогіки, різнобічного досвіду слідчої та судової роботи.
Профілактична діяльність слідчого та судді здійснюється у двох напрямах. Перший з них – це попереджувальні міроприємства по матеріалам конкретної кримінальної справи. Другий напрям виходить за межі розслідування та судового розгляду конкретної справи: він охоплює роботу слідчого та суду по матеріалам кількох справ, відображає результати вивчення причин злочинності на певному об’єкті (мікрорайон, школа, профтехучилище, підприємство), сюди ж слід віднести також участь слідчого та судді у загальній профілактичній роботі, що проводиться у масштабі району, міста, області.
Робота слідчого та судді щодо викорінення злочинності серед неповнолітніх, на мою думку, буде успішною лише тоді, коли вони будуть спиратися на сили громадськості, коли кожний злочин, вчинений підлітком, буде своєчасно розкритий, буде виявлено та покарано всіх осіб, що втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність.
Перелік використаної літератури.
1 Конституція України.
2 Кримінальний кодекс України.
3 Фіцула М. «Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх»//Право України 1995 №8.
4 Яровий А. «Проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарання для неповнолітніх»//Вісник Академії правових наук України 1999 №3(18).
5 Красновський Л. «Подросток и комисия по делам несовершеннолетних»//”Воспитание школьников”. 1991
6 Омельяненко Г. «Злочин вчинив неповнолітній» Прав.всеобуч.//”Під прапором ленінізму” 1990 №8.
7 Виправно-трудовий кодекс України.
8 Н.И. Гуковська // «Деятельность следователя и суда по предупреждению
преступлений несовершеннолетних». Изд.Юридическая литература М.1967.
9 Левицька Л. «Удосконалення кримінального законодавства щодо запобігання жорсткому поводженню з дітьми».//Науковий вісник економічного інституту. Ірпінь, 1999 №3 (6)
10 Цаллагов Б. «Профілактика правопорушень серед учнів»//Право України 1993 №1.
11 Васильєв Ю. Тихоненко С. «Издержки деформированной социализации подростков».//”Воспитание школьников”. 1991 №2.
12 Шепитько В. «Использование данных психологии в допросе несовершеннолетнего».//Проблемы социалистической законности. Харьков 1991. Вып.26.