У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


Курсова робота

З адміністративного права

На тему:

"Адміністративно-правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон."

Зміст.

Вступ.

Перехід до ринкової соціально орієнтованої економіки, до господарських структур, які базують-ся на різних формах власності, не знімає, а навпаки, загострює проблему щодо ролі держави в макроекономічному регулюванні та контролі суспільного виробництва, нагромадження і спожи-вання, ефективного використання ресурсів тощо. Будувати не-залежну державу, створювати в ній ринкову економіку не можна без чіткої політики держави, її інститутів, без державного керів-ництва та відповідних законів, нарешті, без всебічного обгрунтування концепцій та економічних програм.

Як свідчить світова практика, зокрема найбільш розвинутої країни з ринковою економікою — США, ні механізм вільної кон-куренції, ні вільне підприємництво, ні політика надприбутків монополій, концернів і фірм не спроможні ефективно вирішу-вати загальнонаціональні економічні та соціально-політичні про-блеми. Тому лише держава, державний управлінський апарат, правові акти і бюджетні кошти можуть бути засобом та гарантом вирішення зазначених проблем. Метою державного регулюван-ня макроекономічних процесів є усунення перешкод для еко-номічного зростання, вільного переливу капіталів, подолання кризових явищ, стабілізація за допомогою різного роду важелів і економічних інструментів процесів розширеного відтворення й ефективного вирішення соціальних завдань.

Цілком зрозуміло, що економіка, яка протягом майже семи десятиліть функціонувала за плановими, адміністративними принципами, не може негайно і безболісно перейти до ринко-вих механізмів. Тим більше за умов, коли сьогодні практично зовсім відкидається все позитивне, що було характерним для за-значеної системи господарювання. Тут доцільно наголосити, що у «чистому вигляді» ринкова економіка в розвинутих країнах, по суті, відсутня, оскільки вони в післявоєнний період не стояли на місці, а просувалися вперед у напрямі удосконалення ринко-вих відносин, модернізації організаційно-управлінських струк-тур, усунення антагоністичних суперечностей між власником і працівником, застосування планових та ефективних регулюю-чих важелів з боку держави у виробничо-економічній діяльності монополій, фірм, концернів тощо.

Водночас слід нагадати, що перехід до ринкової економіки — процес довготривалий. Принципово інша система господарю-вання та вирішення в ній складних соціально-економічних за-вдань потребують від держави, її органів, з одного боку, чітко визначеного економічного курсу та ефективної цілеспрямова-ної підтримки цих процесів, а з іншого — розумної, стимулюю-чої й виваженої цінової, кредитної та податкової політики, вста-новлення раціональних макроекономічних пропорцій. Саме дер-жава в умовах формування ринкової економіки повинна вишу-кувати можливості і ресурси для подолання кризи та нарощу-вання виробництва, підтримувати баланс інтересів, забезпечу-вати соціальний захист певних верств населення, сприяти роз-виткові науки та культури. Це — аксіоматичні принципи функ-ціонування національних економік усіх, а не тільки розвинутих країн світу.

Особливо велике значення мають цілеспрямоване макроекономічне регулювання та контроль за дотриманням економічно-го законодавства з боку держави і державних управлінських структур, що діють на основі чинних законів і законодавчих актів, таких складних та важливих процесів, як структурна перебудова економіки, нагромадження і споживання, відтворення та мо-дернізація основних виробничих фондів шляхом використання найновіших досягнень НТП, ефективне функціонування інвес-тиційного комплексу. Тут практика соціалістичного командного управління і планування — серцевини управління — мала най-більше недоліків, які, зрештою, й призвели до катастрофічних наслідків після розвалу СРСР.

Тривала соціально-економічна криза — це не лише криза адміністративно-планової системи господарювання, а й криза тих методів і форм, які вона використовувала в своїй практиці для планування та управління суспільним виробництвом, вирішен-ня соціальних проблем.

Ефективність державного регулювання економічних процесів і діяльності самого державного апарату управління визначаються тим, наскільки швидко вживані ними заходи дають можливість подолати кризові явища та стабілізувати ситуацію в економіці. Це, в свою чергу, вимагає від державних управлінських структур, як мінімум, глибокого розуміння економічної стратегії тих чи інших підпри-ємств, фірм, концернів тощо, урахування характеру відносин держа-ви і приватного бізнесу, центральних і місцевих органів влади. А крім того — уміння точно і швидко встановлювати діагнози економічних захворювань. Поки що наш державний управлінський апарат неспро-можний на такі діагнози, а тому вони, як правило, недосконалі, не-своєчасні, а нерідко помилкові.

Негативні макроекономічні тенденції (такі, як падіння вироб-ництва і продуктивності праці, зростання безробіття, зниження життєвого та платоспроможного рівня населення, інфляція тощо), безперечно, повинні усуватись ефективною цілеспрямо-ваною державною політикою, раціональним регулюванням та контролем з боку уряду за ходом економічних перетворень і про-цесів. Воднораз великомасштабні структурні зрушення в народ-ному господарстві, що великою мірою впливають на розвиток економіки, інтенсивні зміни в розміщенні продуктивних сил з метою переміщення ключових швидкозростаючих галузей з од-них регіонів в інші також можливі тільки тоді, коли держава тут має конкретні науково обгрунтовані програми і пропонує ефек-тивні економічні механізми їх реалізації.

За умов глибокої соціально-економічної кризи, паралічу ва-лютно-фінансової системи країни приватні підприємства, ко-мерційні структури не бажають відмовлятися від своїх високих прибутків, але й не спрямовують їх на нагромадження та розви-ток виробництва. Державні підприємства при цьому замість жорсткої політики економії виробничих ресурсів і переходу на енерго- та ресурсозберігаючі технології підвищують ціни на свою продукцію, випускають застарілу продукцію, не враховують вимог ні внутрішнього, ні світового ринків. Падіння продуктив-ності праці за недостатнього зменшення виробничих витрат, особливо на енергоносії, дефіцитні ресурси, також призводить до повсюдного зростання собівартості продукції, а відтак — і зрос-тання цін на неї.

Все це вимагає від держави ефек-тивних дій за допомогою тих важелів та інструментів, які вона нині має в своєму розпорядженні. Найважливішим з них є дер-жавний бюджет. Проте останній тепер майже не використовуєть-ся для усунення численних диспропорцій в економіці, встанов-лення оптимального співвідношення між нормами нагромаджен-ня та споживання для перехідного, а тим більше кризового пе-ріоду,


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9