У СЕЗ «Славутич» встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності, який передбачає такі пільги для її суб'єктів:—

звільнення від обкладання ввізним митом і ПДВ імпорту сирови-ни, матеріалів, устаткування і обладнання (крім підакцизних товарів), призначених для потреб власного виробництва;—

звільнення від сплати внесків до Державного інноваційного фон-ду України;—

звільнення від сплати внесків до Фонду України для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та со-ціального захисту населення;—

звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхуван-ня на випадок безробіття;—

звільнення (у перші два роки) від оподаткування прибутку су-б'єктів підприємництва, які відповідають спеціально встановленим ви-могам;—

зменшення на 50 % бази оподаткування прибутку суб'єктів під-приємництва, які відповідають спеціально встановленим вимогам;—

звільнення від сплати платежів за користування земельними ді-лянками спеціально визначених суб'єктів підприємництва, які відповіда-ють спеціально встановленим вимогам.

Система управління СЕЗ «Славутич» складається з Славутицької міської Ради народних депутатів, її виконавчого комітету та адміністра-ції цієї зони.

СЕЗ можуть бути ліквідовані в разі закінчення встановленого строку їх існування або достроково — за обгрунтованим рішенням Вер-ховної Ради України.

Рішення про необхідність заснування на території нашої держави нових СЕЗ, прийняті Президентом України, стосувалися зовнішньотор-говельних зон у Миколаївській (ЗТЗ у порту Миколаєва), Львівській («Яворів», «Курортополіс-Трускавець») і Закарпатській областях, а та-кож в Автономній Республіці Крим.

Але слід наголосити на двох принципово важливих моментах, які мають місце в усіх випадках заснування в Україні вільних зон і можуть спричинити негативні наслідки, якщо не врахувати їх своєчасно.

По-перше, Укази Президента України щодо названих СЕЗ міс-тять рішення про заснування зон, на підтвердження і розвиток яких компетентним органам доручається розробити пакет нормативно-пра-вових актів (і в тому числі—техніко-економічне обгрунтування). Інак-ше кажучи, рішення приймається з мотивів швидкого радикального по-ліпшення соціально-економічної або екологічної ситуації, а розрахун-ки його фінансово-економічної ефективності відходять на другий план.

По-друге, створюється багато СЕЗ (і в тому числі — кілька зон одного типу), які охоплюють значну територію і велику кількість су-б'єктів підприємництва, але не мають відпрацьованої нормативно-пра-вової бази. В наших умовах у такій ситуації один-два негативних ек-сперименти з формуванням СЕЗ можуть призвести до небажаних уза-гальнень і дискредитувати саму цю ідею. Ми вважаємо, що спершу не-обхідно відпрацювати всі питання створення та забезпечення ефектив-ного функціонування невеликих таких зон кожного типу, а вже в разі отримання позитивного результату — поширювати цей досвід на інші те-риторії, як і передбачено чинною Концепцією створення СЕЗ в Україні.

3. Управління спеціальною (вільною) економічною зоною.

Відповідно до законодавства України на її території припускається створення вільних (спеціальних) економічних зон. У вільній економічній зоні встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законів України на цій території.

Вільні економічні зони створюються з метою створення спільного виробництва з іноземними партнерами, орієнтованого на виробництво експортної продукції, залучення іноземних інвестицій, створення підприємств по виробництву продукції, що імпортується, залучення і впровадження нових технологій, упровадження ринкових методів господарювання і керування, розвитки інфраструктури ринку, поліпшення використання природних ресурсів, створення додаткових робочих місць.

Спеціальні економічні зони можуть створюватися за указами Верховної Ради України, з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих Рад народних депутатів або місцевої державної адміністрації.

Органами управління спеціальних економічних зон є:

- місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації;

- органи господарського розвитку і управління спеціальною економічною зоною, що складаються як із суб'єктів господарської діяльності України, так і іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації укладають з органами господарського розвитку спеціальної економічної зони договори на передачу в її користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, природних ресурсів.

Для створення спеціальної економічної зони необхідні такі документи:

- рішення місцевої Ради народних депутатів або місцевої державної адміністрації, на території яких планується створення спеціальної економічної зони;

- проект положення про її статус, систему управління, офіційну назву;

- точний опис меж зони;

- техніко-економічне обгрунтування доцільності створення даної зони;

- проект закону про створення даної спеціальної економічної зони.

На всі суб'єкти економічної діяльності спеціальної економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачений законодавством України про іноземні інвестиції й інвестиційну діяльність. Держава також гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної економічної зони право на вивіз прибутків і капіталів, раніше інвестованих у дану зону.

Відповідно до закону України «ПРО зовнішньоекономічну діяльність»:

- Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності й іноземні суб'єкти господарської діяльності відповідають за порушення законів України і своїх зобов'язань, що закріплені в договірному порядку.

- Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

- Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії України, як держави.

- Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як суб'єкт такої діяльності, то вона відповідає нарівні з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися такі види відповідальності:

- майнова відповідальність;

- кримінальна відповідальність.

-За порушення законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів, розмір яких визначається законами України, рішеннями судових або арбітражних органів;

- застосування антидемпінгових процедур у випадку здійснення демпінгу;

- застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

- тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Одними з найбільше реальних заходів впливу на порушників валютного, митного і податкового законодавства в області зовнішньоекономічної діяльності є: тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності і режим індивідуального ліцензування.