Ніякі інші державні органи чи посадові особи не можуть видавати уголовні закони, а тому і не можуть (не правомочні) встановлювати ознаки складу злочину. А це позначає, що ви-знавати ті чи інші суспільно небезпечні дії злочином, можна лише тоді, коли ці дії містять всі ознаки складу злочину. Тоб-то, вчинення особою будь-яких суспільне небезпечних дій, які не містять всіх ознак, встановлених уголовним законом, зна-чить, що в її діях складу злочину немає. А відсутність в діях особи складу злочину, значить, що вона злочину не вчинила.

Отже, все наведене дає обгрунтування для висновку, що склад злочину є єдиною, необхідною, законною і достат-ньою підставою уголовної відповідальності.

Єдиність складу злочину як підстави уголовної відпові-дальності полягає в тому, що інших підстав уголовної від-повідальності немає.

Необхідність складу злочину як підстави уголовної від-повідальності в тому, що без наявності складу злочину уголовна відповідальність згідно з законом не може настати, неможлива. Законність складу злочину як підстави уголов-ної відповідальності в тому, що вона встановлена законом (ст.З КК) і виключає сваволю при вирішенні питання про притягнення особи до уголовної відповідальності, дає мож-ливість доказувати обгрунтованість притягнення до уголов-ної відповідальності або спростувати її.

Достатність складу злочину, як підстави уголовної від-повідальності в тому, що інших підстав для уголовної від-повідальності законом не передбачено, а тому шукати їх та доказувати не потрібно. Наявність в діях особи певного складу злочину достатньо для притягання її до уголовної відповідальності за вчинення цього злочину.

Таким чином, склад злочину — це юридичне поняття і юридичне визначення окремого злочину, єдність та сукуп-ність всіх його ознак.

Всі ознаки складу злочину за їх особливостями поділя-ють на чотири групи, які характеризують злочин з чоти-рьох його боків:

а) ознаки, які характеризують об'єкт злочину, його сус-пільну спрямованість на заподіяння певної суспільно не-безпечної шкоди;

б) ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину — дію чи бездіяльність, а також обставини їх вчинення (місце, час, знаряддя і т. ін.);

в) ознаки, які характеризують діяча — його вік, осудність, громадянство, посадовий стан тощо;

г) ознаки, які характеризують злочин з внутрішнього боку — психічне ставлення злочинця до своїх дій та їх на-слідків, спонукання до вчинення цих дій, а також його емоційний стан тощо.

Ознаки, які характеризують злочин з якогось одного бо-ку, називаються елементом складу злочину. Такими є:

1. Об'єкт злочину — ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шко-ди в сфері відповідних суспільних відносин, що охоро-няються уголовним законом. Ознаками об'єкту злочину є:

а) важливість та цінність суспільних відносин, постав-лених під охорону уголовного закону;

б) тяжкість заподіюваної злочином шкоди в сфері цих суспільних відносин — пошкодженість, вразливість об'єкта;

в) предмет — матеріальна річ, злочинним впливом на яку заподіюється суспільне небезпечна шкода в сфері тих суспільних відносин, що існують з приводу цієї речі.

Ознаки, зазначені у пп. а) і б), є обов'язковими ознака-ми об'єкту злочину.

2. Об'єктивна сторона злочину — це ознаки, які характе-ризують зовнішній прояв злочину, ті зміни в оточуючо-му суспільному середовищі, які призводять вчинення злочину, а також саме діяння, подію вчинення злочину. Такими ознаками є:

а) дія — тобто суспільне значима поведінка особи, яка складається з рухів, а також використання машин, механіз-мів, властивостей речовин (отрути, зброї та ін.), температу-ри, фізіологічних процесів і т. ін.;

б) бездіяльність — тобто невиконання особою своїх юридичних обов'язків;

в) злочинні наслідки — ті наслідки, які мають харак тер суспільнонебезпечної шкоди і мають вид порушення чи знищення суспільних відносин, що охороняються уголовним законом;

г) причинний зв'язок — між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали;

д) місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та використані для вчинення злочину знаряддя.

Ознаки, зазначені у пп. а) і б) є обов'язковими ознака-ми об'єктивної сторони злочину;

3. Суб'єкт злочину — це ознаки, які характеризують авто-ра злочину:

а) фізична особа — тільки фізичні особи визнаються суб'єктами злочину, оскільки лише вони є уголовно відпо-відальними;

б) вік особи — досягнення встановленого уголовним за-коном віку, з якого починається уголовна відповідальність—

загальна дієздатність — з 16 років, виключна дієздатність—

з 14 років, особлива дієздатність — з 18 років;

в) осудність — здатність особи усвідомлювати та оці-нювати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або ке-рувати ними;

г) спеціальні ознаки суб'єкта (спеціальний суб'єкт):—

громадянство,—

посадова особа,—

військовослужбовець,—

фах,—

особливо небезпечний рецидивіст,—

особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі,—

особа, що підлягає призову на строкову військову службу,—

працівник транспорту,—

член виборчої комісії,—

родинні відносини (батьки, діти).

Ознаки, зазначені у пп. а), б) і в) є обов'язковими озна-ками суб'єкта злочину. 4. Суб'єктивна сторона — це ознаки, які характеризують

злочин з його внутрішнього боку:

а) умисел — вчинення злочину навмисно (ст. 8 КК);

б) необережність — вчинення злочину необережно (ст.9 КК);

в) мотив злочину — внутрішні спонукання, які є ус-відомленою дійсною чи гаданою потребою;

г) мета злочину — ідеальні зміни в оточенні суб'єкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину;

д) емоції — почуття та переживання суб'єкта під час вчинення злочину.

Оскільки право взагалі і уголовне зокрема не має іншо-го призначення крім регулювання суспільних відносин і ні для чого більше не придатне, то об'єктом злочину є суспіль-ні відносини, які охороняються уголовним законом.

Обов'язковими ознаками об'єкта злочину є:

1) важливість, суспільна цінність певних суспільних відносин — найбільш вагомими з них визначаються ті, що є загальнолюдськими цінностями: життя, здоров'я, права лю-дини, власність і т. ін.;

2) істотність шкоди, яка заподіюється певним зло-чином у