- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Підприємство має право на випуск власних цінних паперів і реалізацію їх юридичним особам і громадянам України й інших держав.

Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відношення робітника з підприємством.

Трудовий колектив підприємства з правом наймання робочої сили:

- розглядає і підтверджує проект колективного договору;

- розглядає і вирішує відповідно до статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу;

- визначає і підтверджує список і порядок надання робітникам підприємства соціальних пільг;

- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність.

Трудовий колектив державного й іншого підприємства, у якому частка держави у вартості майна складає більше 50 відсотків:

- розглядає разом із засновником зміни і доповнення статуту підприємства;

- разом із засновником підприємства визначає умовии найма керівника;

- бере участь у рішенні питання про вихід із складу підприємства одного або декількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;

- разом із власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;

- приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органа для переходу на оренду і викупу підприємства.

При частковому викупі підприємства трудовий колектив дістає права колективного власника.

Колективний договір повинний міститися на всіх підприємствах, що використовують найоману працю, між власником або уповноваженим їм органом і трудовим колективом або уповноваженим їм органом і не може суперечити законодавству України.

Держава гарантує недоторканність прав і законних інтересів підприємства. Втручання в господарську й іншу діяльність підприємства з боку державних, суспільних і кооперативних органів, політичних партій і прямувань не припускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Збитки (включаючи очікуваний і не отриманий прибуток), принесені підприємству в результаті виконання директив державних або інших органів або їхніх службових осіб, що порушили права підприємства, а також унаслідок неналежного здійснення такими органами або їхніми службовими особами передбачених законодавством зобов'язань стосовно підприємств, підлягають відшкодуванню за їхній рахунок. Суперечки про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно їхньої компетенції.

Держава допомагає розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольну програму, забезпечує соціальну захищеність усіх трудящих. Держава забезпечує пільгові умови підприємством, що впроваджують прогресивні технології, створюють нові робітники місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Державу повинно стимулювати розвиток малих підприємств в Україні: давати пільги при оподатковуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди помочі розвитку малих підприємств.

Під комерційною таємницею підприємства розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, але розголошення (передача, виток) який може принести шкоду його інтересам.

Підприємство зобов'язане:

- охороняти навколишнє середовище від забруднення й інших шкідливих дій;

- відшкодовувати відповідній Раді народних депутатів збитки, нанесені нераціональним використанням землі й інших природних ресурсів і забрудненням навколишнього Середовища;

- забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги по захисті здоров'я його робітників, населення і споживачів продукції.

Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція, державні органи, на які покладене спостереження за безпекою виробництва і праці, протипожежною й екологічною безпекою.

Ліквідація і реорганізація (з'єднання, роздів, вихід) підприємства проводяться за рішенням власника і при участі трудового колективу або за рішенням суду, арбітражу. Підприємство ліквідується також у випадках:

- визнання його банкрутом;

- якщо прийняте рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, установлених законодавством, і в передбачений рішенням термін не забезпечене виконання цих умов або не змінений вид діяльності;

- якщо рішенням суду будуть визнані недійсними документи і рішення про створення підприємства.

2. Закон України про підприємництво.

Дійсний Закон визначає загальні правові, економічні і соціальні початки здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами і юридичними особами на території України, установлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

Підприємництво це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

юридичні особи усіх форм власності, установлених Законом України “ПРО власність”.

У відношенні юридичних осіб і громадян, для яких підприємницька діяльність не є основний, що наполяже Закон застосовується до тієї частини їхньої діяльності, що за своїм характером є підприємницькою.

Дозвіл на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом міністрів України або уповноваженим їм органом у термін не більш 30 днів із дня одержання заяви. Відмова про видачу дозволу видається в той же термін і є актом письмової форми.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- притягнення на добровільних початках до здійснення підприємницької діяльності майна і засобів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності і вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, установлення цін відповідно до законодавства;

- вільне наймання робітників;

- притягнення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних і інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютного виторгу за своїм розсудом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється по заявочному принципі протягом не більш 15 днів. Орган, що здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміна видати посвідчення про реєстрацію і подати відомості у відповідну податкову інспекцію й в органи державної