Такий порядок оподатковування містить у собі глибоке внутрішнє протиріччя. Воно припускає відсутність конкурентного середовища, монопольне положення суб'єктів ринкової економіки, їхню спроможність установлювати ціни на витратній основі, тобто, по суті,( поява непрацюючих механізмів ринкового ціноутворення. Якби ті ж підприємства діяли в нормальних ринкових умовах, у яких ціни встановлюються не на витратній основі, а як рівноважні ціни механізму ринкової конкуренції, те напевно велика частина підприємств стала б збиткової, утратила б головний мотив і основу своєї діяльності ( прибуток. У реальних економічних умовах України монопольне завищення цін не стільки розоряє діючі підприємства, скільки перешкоджає створенню нових і, що особливо істотно, неминуче веде до скорочення виробництва через невідповідність купівельної спроможності населення рівням цін.

Прийнята в Україні система оподатковування прибутку і що включаються у витрати відрахувань не тільки гальмує розвиток підприємництва, але і деформує його напрямки. Вільний капітал явно уникає сфери виробництва товарів і послуг, де необхідні щодо значні початкові капітальні вкладення з проблематичними перспективами окупності. Він кинеться головним чином у торгово-посередницьку діяльність. Показательно, що в цю же сферу переважно кинулася і зареєстрована індивідуальна трудова діяльність, значна частина якої має у своїй основі вояжі так називаних “човників”.

У сучасній ринковій економіці податкові важелі рахуються найбільше ефективним інструментом її регулювання. У Україні ж ці важелі, по суті, практично не використовуються ні для розвитку підприємництва, ні для регулювання його напрямків. В даний час нові підприємства, у тому числі малі, не одержують прав на податкові пільги. Відсутня диференціація рівня податків із прибутку і розміру відрахувань у залежності від видів і напрямків підприємницької діяльності, а також від використання прибутку. Немає знижок із податків, якщо прибуток використовується для створення нових робочих місць, технологічного відновлення виробництва і т.д. (відзначимо, що ці й інші податкові пільги були скасовані на початку 1995 р.). Відсутня така форма державної підтримки малих підприємств, як пільгові умови їхній кредитування (наприклад, шляхом забезпечення державних гарантій банкам, що надають кредити на створення підприємств і розвиток підприємницької діяльності).

Широкий, і притім регульований процес розвитку підприємництва, особливо в сфері малого бізнесу, стає можливим у його синхронному зв'язку з виходом національної економіки з кризового стана на основі приборкання інфляції і вступу стабільної національної грошової одиниці. Лише на такій основі розвиток підприємництва здатне зупинити падіння виробництва і валового національного продукту, домогтися їхні стабілізації, а потім і росту.

Масове підприємництво потребує підготування людей, спроможних до цього роду діяльності. Така задача повинна вирішуватися на всіх рівнях утворення і навчання. Повинна формуватися і законодавча база, що регулює відношення, пов'язані зі створенням і функціонуванням малого бізнесу, що забезпечує його захист від монопольних структур, сваволі чиновників і рекету.

У свою чергу, утворювана на державному рівні програма повинна бути заснована на науково розроблених концептуальних побудовах розвитку підприємництва в окремих сферах і областях економіки. Тільки такий підхід може допомогти уникнути значних помилок у процесі створення системи підтримки малого бізнесу, гарантувати послідовність її формування і забезпечити практичну реалізацію всіх її елементів.

Світовий досвід розвитку малих підприємницьких структур указує на те, що найбільша їхня ефективність досягається в умовах існування приватної форми власності. Формування її правової бази в Україні повинно передбачати ряд мір:

- удосконалювання законодавчих актів, що регламентують масову приватизацію;

- установлення довгострокової перспективи розвитку приватного підприємництва, твердження права спадкування і продажу власності;

- надання надійних політико-адміністративних гарантій від неправомірних зазіхань на власність із боку держави, інших фізичних і юридичних осіб.

Особливу увагу необхідно звернути на той факт, що в нормативних актах по регулюванню підприємництва існує деяка непевність у розумінні термінів “мале підприємство”, “мале підприємництво”, “малий бізнес”, недостатнє розмежування організаційної, організаційно-правової й організаційно-економічної форм господарської діяльності. У світовій практика переважна більшість малих підприємств це юридично і финансово самостійні, незалежні, невеличкі по чисельності зайнятих фірми, засновані на приватній власності одного або декількох громадян, що безпосередньо управляють і працюють на своєму підприємстві. Тільки зазначені якості дозволяють відносити такі форми до малого бизнесу і дають їм право на значну підтримку з боку держави.

Головною проблемою для малого підприємства є трудності з фінансуванням. Відсутність достатнього капіталу в більшості населення, складність, невігодность, а іноді і неможливість одержання позикових засобів гальмують розвиток малого бізнесу. Задача держави створити передумови, що стимулюють вкладення інвестицій і підприємницької енергії в даний сектор економіки. |

Таблица №1

Небажані стани | Причини

Недостатнє задоволення потреб споживачів | Монопольні ціни, фальсифікація продукції, нав'язування невигідних покупцю товарів

Слабка конкуренція | Ріст заради самого росту, прагнення до зберігання свій значимості, опір нововведенням, концентрація олигополистического типу

Порушення норм соціального поводження | Примусове усунення конкуренції, змова щодо цін, підкуп, політичний вплив, нечесність

Шкідливі побічні соціальні явища | Несправедливий розподіл прибутків, забруднення навколишнього середовища, порушення економічного балансу, виснаження природних ресурсів, надмірна експлуатація робітників

Втручання в національну політику | Перенос інтересів приватного бізнесу на зовнішню політику, міжнаціональні конфлікти

Ігнорування потреб держави і товариства | Дороге житло, суспільний транспорт, охорона здоров'я, зниження прибутків

Економічний ріст суперечить національним цілям. Зсув соціальних цінностей | Ігнорування трудової етики, натискування на соціальну інфраструктуру, соціальне забезпечення, насичення споживчого ринку, переорієнтування на якісні характеристики рівня життя

Зміна ідеології | Заборона приватної власності, національне планування, национализаация промисловості,