Орендний колектив ринеться покращувати і розвивати виробництво. Він має більше самостійності в порівнянні з орендним підприємством.

2. Акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

У соціально орієнтованій ринковій економіці акціонерна власність може виконувати такі функції:

- вона дозволяє розширювати джерела накопичення за рахунок коштів населення шляхом купівлі-продажу акцій;

- акціонерне підприємництво сприяє демократизації управлінням підприємством, сприяє створенню матеріально-технічної бази, посиленню зацікавленості працюючих у кращому використанні засобів виробництва, робітника часу;

- усуває диспропорцію в економіці між попитом і пропозицією, між групою А и В;

- більш ефективно регулюється кількість грошей, а також ця форма сприяє розвитку товорно-грошових відношень.

На Україні існують такі види акціонерних товариств: акціонерні товариства відкритого типу, де акції поширюються шляхом відкритої підписки, тобто шляхом купівлі-продажу на біржі; акціонерні товариства закритого типу, акції яких поширюються лише серед своїх засновників.

Акція головний атрибут акціонерного товариства. Це цінний папір без установленого терміна обертання, що підтверджує пайову участь (пайовий внесок) акціонера в статутному фонді акціонерного суспільства, що підтверджує членство в ньому і право на одержання прибутку у виді дивідендів. Акція надає право на участь у поділі майна при ліквідації товариства.

Види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані, прості. Якщо акція іменна, то в книгу реєстрації акцій повинні бути внесені відомості про кожну іменні акції: власник, час придбання, кількість таких акцій у кожного акціонера.

При реєстрації акцій на пред'явника в книгу заносяться лише відомості про їхню загальну кількість.

На відміну від простий, привілейована акція дає її власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного суспільства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не беруть участь в управлінні акціонерним суспільством.

Дивіденди акціонерного суспільства виплачуються тільки за підсумками року за рахунок прибутку, що залишається після сплати податків і відсотків за банківський кредит.

Недоліки акціонерних товариств:

1) мільйони дрібних акціонерів терплять банкрутство, особливо під час економічних криз;

2) акціонерні компанії можуть здійснювати різноманітні фінансові шахрайства на фондових біржах.

3. Договірні товариства.

Їх створюють юридичні і фізичні особи, коли вони шукають вигоду в спільній діяльності на ринку, проте не бажають утрачати своєї самостійності.

4. Товариства з обмеженою відповідальністю.

Це замкнуті товариства, що створюються об'єднанням пайових внесків. Тут акції не випускаються, дивіденди не встановлюються, а прибуток розподіляється пропорційно до внесків засновників, що відповідають по зобов'язаннях підприємства лише розміром вкладеного капіталу. Саме це робить цю форму підприємства привабливої і зручної.

До початку реєстрації товариства кожний засновник повинний внести не менше 30% свого внеску на банківський рахунок. Тільки після цього воно реєструється у виконкомі народних депутатів по місцю його перебування.

. Е Економічна свобода підприємств і підприємництво. Управління підприємством у сучасних умовах.

1. Управління підприємством, його господарська, економічна і соціальна діяльність.

Для здійснення виробничо-господарських і соціальних функцій підприємства створюється адміністративний апарат. Кількість підрозділів, організаційна структура підприємства, штати залежать від специфіки виробництва і визначаються самим підприємством.

Основним принципом управління державними підприємствами був і залишається принцип демократичного централізму. Сутність його містить в об'єднанні централізованого управління з наданням їм визначеної самостійності. При умовах командно-адміністративної системи мала місце зайва централізація в управлінні, а самостійність підприємства була обмежена і носила фіктивний характер.

Важливим принципом управління є єдине керівництво, тобто підпорядкованість керівнику всіх підрозділів підприємства, усіх членів трудового колективу. Це означає також, що керівник підприємства або відповідного підрозділу особисто керує, організовує і відповідає за ефективну діяльність підприємства і його трудового колективу. Таке керівництво здійснюється їм через своїх заступників і начальників відповідних підрозділів підприємства (відділ кадрів, планово-економічні, юридичний відділи, бухгалтерія, канцелярія), що функціонально підпорядковуються тільки директору підприємства.

Від якості керівних кадрів значною мірою залежить ефективна робота підприємства. Саме від керівника, його економічної і технічної поінформованості, уміння управляти колективом залежить успіх діяльності підприємства.

Управління це владні відношення, і утримання їх визначається характером власності. У рамках своєї власності і прав власник-хазяїн самий визначає методи і систему управління. Він є монополістом стосовно управління своєю власністю. Якщо ж підприємство державне, то відповідні функції управління здійснює держава через своїх уповноважених керівників. А колектив при цьому є лише організованою сукупністю найоманих робітників, що частково, за бажанням власника в більшій або меншій мірі можуть бути допущені до управління виробництвом.

Якщо власником підприємства є трудовий колектив, акціонерне товариство, кооператив, то керівники таких підприємств обираються. Вищим керівним органом таких підприємств є загальні збори власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління.

Правління підприємства обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. З свого складу правління обирає голови і його заступників або їхня роль виконують по черзі всі члени правління.

На всіх підприємствах, де використовується найомана праця, містить колективний договір між власником і трудовим колективом. Цим договором регулюються продуктивні, трудові й економічні відношення трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі робітників у використанні прибутку підприємства й ін.

Трудовий колектив розглядає і підтверджує проект колективного договору, вирішує відповідно до статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу, визначає і підтверджує перелік і порядок надання робітникам підприємства соціальних пільг.

На всіх підприємствах показником фінансового результату господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибутку визначається власником підприємства або уповноваженим їм органом відповідно до статуту підприємства.

Державний вплив на вибір напрямків і обсягів використання прибутку (прибутку) здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його збільшення з боку