група завдань криміналістики, які він іменує конкретними й відносить до них наступні: єдине управління науковими криміналістичними дослідженнями на базі науково обґрунтованого перспективного планування, координацію наукових криміналістичних досліджень, колективізм у науково-дослідній роботі, впровадження криміналістичних рекомендацій у практику боротьби зі злочинністю, турбота про підготовку кадрів криміналістів, обмін досвідом наукових криміналістичних досліджень, поширення криміналістичних знань См.: Гинзбург А. Я. Принципы советской криминалистики, сс. 42, 43. .
Трохи інакше уявляє собі загальні й спеціальні завдання криміналістики М. А. Селіванов. Загальним завданням він вважає розробку технічного, тактичного й методичного апаратів досудового слідства, приватними завданнями — вивчення й узагальнення слідчої практики “для одержання інформації про нові способи здійснення злочинів, виявлення й при необхідності вдосконалення криміналістичних прийомів, створених практичними працівниками, з'ясування потреб у нових засобахах і методах розслідування, а також ступеня надійності й перспективності тих, які були раніше рекомендовані до впровадження”; пристосування досягнень природних, технічних і гуманітарних наук до потреб попереднього слідства; вивчення й використання позитивного досвіду закордонної слідчої практики Криминалистика. Под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина. М., 1994, сс. 8-9. .
З подібною характеристикою завдань криміналістики навряд чи можна погодитися. Насамперед, викликає здивування їхнє обмеження лише сферою попереднього розслідування, тільки слідчою практикою. Поза цією сферою виявляються й судове слідство, і криміналістична експертиза. Далі, навряд чи завданням науки служить вивчення слідчої (знов-таки - чому тільки слідчої?) практики. Вивчення потреб практики - джерело формулювання завдань і кошти їхнього рішення. Нарешті, криміналістичне забезпечення попереднього слідства не можна вважати загальним завданням криміналістики хоча б тому, що таке формулювання не дає відповіді на питання: для кого або для чого це завдання є загальної?
А. А. Ексархопуло при характеристиці завдань криміналістики користується іншою термінологією. Він пише про загальправові й спеціально криміналістичні завдання. Загальправові завдання полягають в:
в “наданні сприяння своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому й повному розкриттю злочинів, установленню всіх обставин кримінальної справи й залученню до відповідальності тільки винних у здійсненні злочину осіб”;
у наданні “сприяння в справі запобігання злочинів”.
Спеціальне ж завдання криміналістики це, по-перше, завдання “подальшого пізнання тих закономірностей об'єктивної дійсності, які ставляться до предмета криміналістичної науки”, і, по-друге, створення нових й удосконалювання існуючих тактико-технічних засобів, прийомів і методів розкриття, розслідування й запобігання злочинів.
Автор показує шляхи рішення цього другого завдання: вивчення й узагальнення слідчої, судової й експертної практики; вивчення сучасного стану науки й техніки для з'ясування існуючих можливостей задоволення потреб правоохоронної практики, дача відповідного завдання фахівцям з виконання досвідченого зразка приладу, іншого технічного устрою тощо. Криминалистика. Под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эксархопуло. СПб., 1995, сс. 6-8.
Загальне завдання криміналістики можна, звичайно, називати й загальправовим, хоча сприяння криміналістики її вирішенню не у всьому є правовим, а крім того, таке завдання стоїть аж ніяк не перед всіма правовими науками, не перед всім правом у цілому. Назване автором друге загальправове завдання - компонент першого, виділяти не було необхідності, оскільки розкриття, розслідування й попередження злочинів - триєдине завдання.
Що ж стосується формулювання спеціальних завдань, то здається, що автор допустив змішання їх з конкретними завданнями криміналістики, тобто завданнями сьогоднішнього дня.
Е. І. Зуєв додатково включив у поняття завдань криміналістики “запозичення досягнень природних, технічних й інших наук для здійснення цілей криміналістики; розмежування й взаємодію з іншими правовими науками й дисциплінами; ...забезпечення відповідності створюваних засобів, прийомів і методів вимогам соціалістичної законності, моралі й етики; узагальнення передового досвіду використання дані криміналістики в попередженні й розкритті злочинів; ...формулювання актуальної тематики для наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт в області криміналістики; прогнозування розвитку науки криміналістики й криміналістичної практики; удосконалювання криміналістичної термінології, щоб вона була доступна практикам; вивчення історії криміналістики” Криминалистика (актуальные проблемы). М., 1988, с. 12. .
Таке розширення кола спеціальних завдань науки невиправдано. Частина з того, що він вважає спеціальними завданнями, являє собою не завдання науки, а шляхи й засоби їхнього вирішення (запозичення досягнень інших наук, узагальнення передового досвіду й ін.), інша частина - умови рішення спеціальних і конкретних завдань (забезпечення відповідності “продукту” науки вимоги законності й моралі), нарешті, ставиться не до всієї науки, а до окремих приватних криміналістичних теорій (навчанню про предмет і природу криміналістики, теорії криміналістичного прогнозування й ін.).
Висновок.
У міру розвитку науки, удосконалювання й розвитку сфер практичної діяльності система методів криміналістики, реалізованих з метою пошуку й дослідження носіїв інформації, неухильно перетвориться, підуть у минуле одні й на їхньому місці з'являються нові, більше досконалі методи, створюються колись невідомі, більш ефективні модифікації використовуваних методів.
Перераховані положення про завдання криміналістики не можна вважати завданнями криміналістики, до якого би класу завдань ми їх не відносили. У своїй більшості це питання організації науки, що виникають при проведенні наукових досліджень, або умови ефективності останніх. Впровадження ж криміналістичних рекомендацій у практику й поширення криміналістичних знань - це вже використання результатів розвитку науки. Крім того, мабуть, що впровадження рекомендацій немислимо без оволодіння ними, отже, це дві сторони одного процесу.
Література
В.А. Обрезов. Криминалистика: Курс лекций. – М.: 1996 г.
Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. М., 1974
Васильев А. Н. Проблемы советской криминалистики. — Соц. законность, 1973, № 3.
Васильев А. Н. “Следственная тактика”. М., 1976.
Гинзбург А. Я. Принципы советской криминалистики. Караганда, 1974.
Шавер Б. М., Винберг А.И. Криминалистика. М., 1940.
Белкин Р. С., Винберг А. И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. М., 1973.
Винберг А. И. Техника и