вищезгаданому Кодексі загальних адміністративних процедур.
Водночас вимагають руйнування певні стереотипи у психології людей, які ще базуються на залишках колишнього тоталітарно-бюрократичного характеру державної влади. Ще й сьогодні (багато хто з громадян не звик добиватися захисту своїх інтересів, тим більше в умовах суперечок, а іноді і протидії з боку управ-лінських органів або їх посадових осіб. Адже за попередні роки громадяни просто звикли до бю-рократичних зловживань, адміністративної тяганини в органах управління, до безвідповідальності та без-карності деяких чиновників.
Змінити таке становище можна лише шляхом суттєвої перебудови взаємовідносин між державою: людиною на дійсно демократичних і гуманістичних засадах. Цьому иає сприяти, зокрема, певне уточнення характеру методу регулювання адміністративного права, що є важливою вимогою до його реформування.
Хоч традиційний для адміністративного права так званий імперативний метод регулювання (метод владних приписів) залишається непохитним, у ньому все більшого значення набуває досить нова форма прояву - встановлення так званих реординаційних зв'язків ("реординація" - явище, протилежне "субординації") у відносинах органів виконавчої влади, їх посадових осіб з громадянами (а також у відповідних випадках з юридичними особами), зберігаючи, зрозуміло, і правове регулювання субординації всередині самого апарату державного управління. Суть реординаційних зв'язків полягас в тому, що:
громадянам, як підвладним об'сктам надаються права вимагати від суб'єктів виконавчої влади на-лежної поведінки щодо забезпечення прав і свобод громадян;
на зазначених суб'єктів водночас покладаються чіткі обов'язки щодо неухильного виконання вище-згаданих вимог з боку громадян.
Відчуте посилення нової риси методу адмі-ністративного права дозволяє загалом говорити про створення якісно відмінного від колишнього ад-міністративно-иравового режиму регулювання від-носин між державою, її органами та посадовими особами і громадянами.
Ця відмінність полягає в тому, що тепер громадя-нин стає у певному сенсі рівноправним учасником відносин з державою. Забезпечення подібної рівно-правності маг бути стрижнем сучасної адміністративної правотворчості і правозастосування. шо потребує глибокого реформування українського адміністративного права.
Водночас вимоги щодо утвердження пріоритету прав і свобод людини повинні поширюватись і на всі інші галузі українського законодавства.
Особлива роль у створенні нормативного механізму практичного втілення принципу верховенства права відводиться галузям приватноправової спрямованості, насамперед цивільному праву. Це обумовлюється проголошенням у Конституції України (ст. 41) в числі невідчужуваних прав людини права приватної власності і гарантій його захисту. Реформування галузей приватного права повинно забезпечити функціо-нування і розвиток громадянського суспільства як самостійної і незалежної від держави сфери відносин між юридично рівними і вільними партнерами в усіх сферах життя людини, включаючи, безумовно, і підприємництво.
Формування ефективного механізму реалізації принципу верховенства права передбачає існування в країні авторитетного і справедливого правосуддя, яке б здійснювалося високопрофесійним і неупередженим судом. Суд повинен бути головним зна-ряддям захисту і поновлення порушених прав лю-дини. Здійснюючи судово-правову реформу, держава має подбати про таке юридичне, кадрове і матеріаль-но-фінансове забезпечення судів, яке гарантувало б незалежність правосуддя від зовнішнього впливу, захищеність судів від кримінальних елементів, відбір до суддівського корпусу найкращих фахівців.
Необхідним фактором успішної реалізації принци-пу верховенства права є цілеспрямоване поширення у суспільній свідомості правогуманістичної ідеоло-гії, суттю якої є уявлення про самоцінність кожної людини, непорушність її природних та інших основних прав і свобод.
Дуже важливо значно підвищити рівень правоосвітньої і правовиховноїроботи щодо представників юридичної професії, позбавитись у цій роботі ознак формалізму або чергової кампанії. Формування у суспільстві традицій законослухняності і поваги до закону, в свою чергу, сприятиме підвищенню прести-жу юридичної професії, яка за своїм призначенням і полягає у служінні ідеям верховенства права.
Задача
Хірург районної лікарні "Б" за зроблені ним операції періодично брав з громадян подарунки та інші винагороди, про що знав головний лікар райлікарні, але ніяких заходів не вживав.
Зробити правову оцінку названої ситуації.
Відповідь.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен громадянин має право на безоплатну медичну допомогу, а Постановою Кабінету Міністрів України від від 17 вересня 1996 р. N 1138 затверджено вичерпний перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах.
Адміністративним законодавством безпосередньо не передбачено стягнень за дані види проступків.
Отже, хірург районної лікарні "Б" та головний лікар райлікарні в даній ситуації недобросовісно віднеслися до свої посадових обов’язків і їх відповідальність не виходить за межі дисциплінарних стягнень.
Перелік використаних джерел.
Конституція України.
Авер’янов В.Б. «Державне управління: теорія і практика». К.: Юрінком Інтер. - 1998.
Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права і реформа українського адміністративного права // Адвокат. № 2. 2000 р. С. 5-8.
Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс.- М.: 2001.
Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. II: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция. — М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА—ИНФРА * М), 2002. — 600 с.