Адміністративні стягнення накладаються компетентни-ми органами і посадовими особами шляхом видання спе-ціальних індивідуальних актів управління, що мають при-мусовий характер. Примусовий вплив повинен бути спра-ведливим, відповідати характеру проступку й особи правопорушника. Його тяжкість залежить від тяжкості проступку.

Перелік стягнень дано у ст. 24 КлАП у строго визначе-ному порядку: від менш суворих до більш суворих. Інши-ми словами, закон містить "щаблі" заходів впливу. Ці "щаблі" потрібні й для тих, хто видає норми права, і для тих, хто їх застосовує. Зокрема, вони мають велике значен-ня, коли видаються норми з альтернативними санкціями.

Кожне з наведених у статті стягнень не рівнозначне ін-шому за об'єктом стягнення, усі вони не збігаються за об-сягом і вагою впливу. Ця розмаїтість відбиває множин-ність об'єктів адміністративних правопорушень і засобів зазіхань на них, а також нерівномірний ступінь небезпеки правопорушень.

За характером впливу стягнення поділяються на осо-бисті, майнові, особисто-майнові. Так, попередження й адміністративний арешт спрямовані безпосередньо на осо-бу правопорушника. До майнового належать штраф, ви-правні роботи, вилучення і конфіскація предмета. Особис-то-майновим стягненням є позбавлення спеціального пра-ва. Це стягнення в тому або іншому обсязі впливає на особистість через його майнові інтереси.

Стягнення також можуть бути разовими, одномоментними (конфіскація, попередження, штраф) і тривалими, розтягнутими в часі (арешт, позбавлення прав, виправні роботи).

Законодавець поділяє стягнення на основні й додатко-ві. Дане положення закріплене ст. 25 КпАП. У ній йдеться про те, що сплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові стяг-нення, а інші стягнення можуть бути тільки основними. За правопорушення може бути накладене одне основне або основне і додаткове стягнення. Додаткові стягнення не накладаються окремо, а приєднуються до основного.

Кожне адміністративне стягнення містить правовіднов-ний потенціал. Його застосуванням здійснюється припи-нення протиправного стану і відновлення порушених про-ступком юридичних відносин.

Система стягнень суворо формалізована: ними є тільки ті заходи примусового впливу, які законодавець визначив як адміністративні. Будь-які інші засоби примусу, навіть якщо вони подібні до стягнення за метою, змістом, наз-вою, до таких не належать. Так, треба відрізняти такі стяг-нення, як адміністративний арешт (ст. 32), сплатне вилу-чення предмета (ст. 28) і конфіскацію предмета (ст. 29), позбавлення спеціального права (ст. ЗО) від таких заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, як адміністративне затримання (ст. 261), вилучення речей і документів (ст. 265), відсторонення во-діїв від керування транспортними засобами (ст. 266).

Перелік стягнень, які містяться в ст. 24 КпАП не є ви-черпним. Частина 3 даної статті передбачає, що законо-давчими актами можуть встановлюватися й інші види ад-міністративних стягнень.

У разі необхідності законодавець може збільшувати по-каральну силу санкцій. Так, ст. 31 Закону "Про надзвичай-ний стан" (26 червня 1992 p.) встановлено адміністратив-ний арешт на термін до ЗО діб (при загальному правилі до 15 діб, ст. 32 КпАП).

3. Види адміністративних стягнень. Попередження (ст. 26 КаАП) застосовується як самостійна міра покаран-ня за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і при цьому мають добрі характеристики. Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційно-му, від імені держави, осудженні протиправного діяння органом адміністративної юрисдикції й у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі.

Воно розраховане на виховний ефект і не зачіпає ні май-нових, ні інших прав порушника.

Як і будь-яке інше стягнення, попередження потребує юридичного оформлення у вигляді винесення письмової постанови, що відповідає вимогам ст. 283 КпАП. Поряд із цим законодавець передбачає можливість фіксації попере-дження в іншій установленій законом формі. Так, ст. 306 КпАП визначає, що за вчинення порушень, передбачених статтями 116, 1162, 117, 125, ч. 1 ст. 127 КпАП, адміністра-тивні стягнення у вигляді попередження на місці офор-мляються способом, установленим Міністерством внут-рішніх справ або Міністерством транспорту. Однією з та-ких форм є "Талон попереджень", у якому фіксуються порушення водіями транспортних засобів правил дорож-нього руху.

До попередження, як і до будь-якого основного стяг-нення, може бути приєднане додаткове стягнення. Усні попередження, які посадові особи роблять громадянам, не можуть розглядатися як стягнення.

Попередження як адміністративне стягнення треба від-різняти від попередження — запобіжного заходу протип-равного поводження.

Суть попередження як запобіжного заходу полягає в то-му, що порушнику роз'яснюють протиправний характер його дій, зобов'язують їх припинити, усунути допущені порушення і застерігають щодо можливості застосування більш суворих примусових заходів. Це провадиться пи-сьмово компетентним державним органом. Одночасно мо-же бути встановлений конкретний термін виконання обов'язку.

Попередження про припинення протиправної поведін-ки є самостійним запобіжним засобом, якщо закон уста-новлює, що спочатку до порушника повинна застосовува-тися ця міра, а у випадку подальшого невиконання право-вого обов'язку — більш сувора. Так, знести самовільно зведену будівлю можна лише в тому випадку, якщо і після зробленого попередження громадянин продовжує порушу-вати закон.

Попередження про припинення протиправної поведін-ки провадиться, коли правопорушення ще не закінчене, з метою припинення протиправної поведінки й у встановле-них законодавством випадках є обов'язковим першим примусовим заходом.

Таким чином, даний запобіжний захід відрізняється від попередження як адміністративного стягнення тим, що стягнення накладається за певний проступок компетент-ним державним органом шляхом винесення спеціальної постанови.

Попередження-стягнення необхідно також відрізняти від попередження як заходу впливу щодо неповнолітніх (від 16 до 18 років), що застосовується в порядку ст. 24