1) Конституція України;

2) КПК України;

3) закони про судоустрій, прокуратуру, адвокатуру тощо. До другої відносяться:

1) Укази Президента України;

2) постанови Верховної Ради України;

3) рішення Конституційного Суду України;

4) міжнародні договори, угоди, конвенції.

Чинність кримінально-процесуального закону в про-сторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється, в основному, статтею 3.

Чинність кримінально-процесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, яке перебуває поза межами України під прапором або з розпізнавальними знаками України, здійснюється за кримінально-процесуальним законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами,

При виконанні на території України доручень судів і слідчих органів Іноземних держав, з якими укладено до-говори про надання правової допомоги в цивільних, сімей-них і кримінальних справах, застосовується процесуаль-не законодавство України, Однак слід зазначити, що на прохання установи, від якої надійшло доручення, може застосовуватись процесуальне законодавство відповідної іноземної держави, якщо воно не суперечить законодав-ству України.

Чинність кримінально-процесуального закону в часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі. Це означає, що коли під час розслі-дування чи розгляду справи в суді кримінально-процесу-альний закон змінюється, доповнюється чи замінюється новим, то після набрання останнім чинності застосовуються нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було вчинено злочин і коли порушено справу. Отже, криміналь-но-процесуальний закон певною мірою має зворотну силу. Однак, якщо новий закон скасовує або обмежує те чи інше процесуальне право учасника процесу в справах, які вже перебувають у провадженні слідчих органів чи суду, це право зберігається за ним до закінчення провадження в даній справі.

Література

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 17

Відомості Верховної Ради УРСР. — 1964. — № 14. — С. 199. в Урядовий кур'єр. — 1993. — № 93—94 (24 червня).

Гегель. Собрание сочинений. — М., 1934. — Т. 1. — С. 242.

Голос України. — 1997. — 29 жовтня.

Гуткин И. М. Советский уголовно-процессуальный закон //

Кобликов А. С. Советский уголовный процесс. — М., 1972. — Кни-га I. — С. 31—32.

Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.

Кони А. Ф. Собрание сочинений. — М., 1966. — Т. 1. — С. 343; Кони А. Ф. Избранные произведения. — М., 1959. — Т. 2. — С. 123.

Международное право в документах. — М., 1982. — С. 124—137.

СтроговичМ. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1988. — Т.1. — С. 50.

СтроговичМ. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1988. — Т.1. — С. 50.

Советский уголовный процесс. — М., 1972. — С. 27.

Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с. – (Нормативні документи та коментарі).

Фаткуллик Ф. Н. Советский уголовно-процессуальный закон // Советский уголовный процесе. — М., 1980. — С. 49.