Курсова робота

тему: « Громадяни України й іноземці як суб’єкти адміністративного права »

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………....3

Права громадян у сфері державного управління і їх гарантії…………...5

Адміністративно-правові обов’язки громадян………………………….14

3. Обов’язки громадян у сфері виконавчої влади………………….……... 17

4.Особливості адміністративно-правового статусу………………..………18

Висновок……………………………………………………………...……....27

Список використаної літератури……………………………………........…30

Вступ

Адміністративне право є однією із провідних галузей правової системи України, оскільки воно опосередковує функціонування публічної влади і виступає необхідною умовою і засобом реалізації Конституції України у найважливішій сфері – сфері виконання законів та інших правових актів. Воно тісно пов’язане з виконавчою гілкою влади і державним управлінням, оскільки безпосередньо регулює відповідні суспільні відносини.

Водночас, адміністративне право покликане забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади відповідно до конституційних вимог «утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина».

Суспільне призначення адміністративного права полягає у запровадженні і регламентації дійсно демократичних взаємовідносин між органами виконавчої влади і громадянами, саме таких відносин, за яких кожній людині були б гарантовані реальне додержання і охорона належних їй прав і свобод у сфері виконавчої влади, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення.

Тому, у даній курсовій роботі «Громадяни України й іноземці як суб’єкти адміністративного права» ми розглядатимемо: права та обов’язки, адміністративно – правовий статус громадян України та іноземців.

Громадяни – найбільша група суб’єктів адміністративно-правових відносин. Конституція України надає перевагу інтересам, правам і свободам громадян перед інтересами, правами й свободами інших учасників правових відносин, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей. Людину, її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку визнають в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України).

Найчастіше особа вступає у відносини з державою в сфері виконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Конституцією та законами України права й свободи. Для реалізації деяких прав, свобод і виконання обов’язків важливе значення має громадянство – постійний правовий зв’язок особи та Української держави, що виявляється в їх взаємних правах і обов’язках. Право на громадянство є невід’ємним правом громадянина України, він може бути позбавлений свого громадянства. Кожна особа має право на громадянство в Україні, яке вона може одержати за певних умов. Громадянство не поєднується з постійними трудовими чи службовими відносинами особи з конкретною організацією.

На всіх осіб, що постійно чи тимчасово перебувають на території України, поширюється юрисдикція Української держави. Проте законодавство в багатьох випадках чітко розмежовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх.

Суб’єкт адміністративного права – носій (власник) прав та обов’язків у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, здатний надані йому права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.

Права громадян у сфері державного управління і їх гарантії

Державне управління – функція держави, яка притаманна спеціальним організаційним структурам (органам). Їх сукупність є системою органів державного управління. Ця система в цілому і кожна з її складових окремо, виконуючи функції державного управління, діють виключно від імені держави. Рішення, які вони приймають, обов’язкові для всіх учасників суспільних відносин, у тому числі і для недержавних організацій та формувань. Складається ця система з двох компонентів:

А) державних органів, тобто належних державі (наприклад, міністерство, обласна державна адміністрація);

Б) недержавних (не мають статусу державних) органів, тобто державі не належних.

Головною особливістю становища громадян як суб’єктів адміністративного права є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особистості, загальногромадянські права та обов’язки у сфері державного управління, а не права та обов’язки виконавчо-розпорядчих органів, громадських організацій чи посадових осіб.

Розглядати їх адміністративно-правовий статус найдоцільніше за допомогою аналізу:

а) адміністративної правоздатності;

б)адміністративної дієздатності;

в) прав, які зумовлені адміністративним законодавством;

г) адміністративно-правових обов’язків.

Адміністративна правоздатність – це здатність мати суб’єктивні права та обов’язки, передбачені нормами адміністративного права. Вона виникає з народженням громадянина і припиняється з його смертю.Адміністративна правоздатність може бути повною або обмеженою. Обмеження правоздатності полягає в тому, що в результаті дії адміністративно-правових норм відбувається:

1) звуження кола прав. У даному випадку конкретний громадянин повністю або частково позбавляється деяких прав, наданих йому особисто. Наприклад, позбавлення права керування транспортними засобами в результаті вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП (управління транспортними засобами в стані сп’яніння);

2) покладання на громадян додаткових обов’язків. У цьому випадку на громадянина, поза його волею, в адміністративному порядку органом управління покладаються додаткові обов’язки. Такі обов’язки можуть бути персоніфікованими, тобто зверненими до конкретної особи, обов’язок відвідувати таке адміністративне стягнення, як виправні роботи. Можуть мати загальний характер, наприклад, обов’язок додержуватися певних правил при перебуванні в районах епідемій, епізоотій, екологічних катастроф; обов’язок додержуватися режимних вимог при роботі з літературою обмеженого використання тощо.

У будь-якому разі обмеження правоздатності має винятково тематичний характер і може бути зумовлено лише однією з двох обставин.

По-перше, виникнення особливих умов здійснення державного управління (стихійні лиха, епідемії, епізоотії, умови цивільної оборони), коли на громадян в адміністративно-правовому порядку покладаються додаткові обов’язки і коли немає можливості реалізовувати певні права, передбачені нормами адміністративного права.

Так, на підставі Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000р. можуть встановлюватися тимчасові обмеження прав і свобод громадян (комендантська година, під час якої забороняється громадянам перебувати у громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень; встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів