Серед законодавчих актів, які регулюють діяльність органів державного управління в інформаційній сфері, найбільш цікавими для нашого дослідження є Закон України “Про видавничу справу”, який покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції [2], та Закон України “Про захист суспільної моралі”, який встановлює правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль [4].

Вкрай негативним є той факт, що в Україні до сьогоднішнього дня не прийнята “Концепція національної інформаційної політики”, яка повинна, зважаючи на масовість та доступність засобів масової інформації, їх вплив на суспільну свідомість та духовність українського суспільства, визначати основні напрями здійснення державної інформаційної політики.

Прогресивною порівняно з попередніми програмними документами щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства можна вважати останню програму діяльності Кабінету Міністрів, яка носить назву “Назустріч людям”. Незважаючи на дещо декларативний характер цього документа, серед основних завдань уряду щодо розвитку духовності визначені: збереження та активне пропагування історико-культурної спадщини, зміцнення її престижу в Україні і світі; забезпечення українській культурі гідного місця серед світових та європейських культур; здійснення заходів державної підтримки культури, вітчизняного книговидання та теле- і радіомовлення; створення єдиного реєстру пам’яток культури України, а також реєстру найвизначніших культурних цінностей, що перебувають за кордоном, та вжиття заходів для їх повернення в Україну; задоволення освітніх та культурних потреб національних меншин України, створення належних умов для відродження, збереження і всебічного розвитку етнічних спільнот, їх національно-культурних традицій; функціонування української мови як державної, вільний розвиток російської та інших мов згідно із законом про мови і Європейською хартією регіональних мов та мов національних меншин; налагодження конструктивного співробітництва держави і релігійних організацій, неухильне дотримання принципу відокремлення держави від церкви; створення державою рівних умов для діяльності релігійних організацій, недопущення чинення на них тиску; заохочення участі релігійних організацій у виконанні властивих їм соціальних функцій тощо [14].

Отже, виходячи з вищевикладеного матеріалу, важко не погодитися з авторами дослідження “Культура. Ідеологія. Особистість”, які стверджують, що в нашій державі не сформована стратегія духовно-інтелектуального розвитку нації; не завершене реформування освіти; не визначені пріоритети розвитку науки і культури; не сформована нова мораль; не утверджена установка благовоління перед розумом, за принципами якого стрімко увійшли у світовий контекст раніш культурно занедбані, пригнічені народи [14, с. 500].

Підсумовуючи наше дослідження, можна зробити такі висновки:

1. В Україні не розроблена чітка програма духовного розвитку українського суспільства, яка повинна відігравати важливу роль для визначення основних напрямів діяльності органів державного управління щодо здійснення культурної, освітньої та інформаційної політики у сфері формування та розвитку духовних цінностей.

2. Недостатньо визначеною залишається культурна політика в Україні. Відсутність чіткого законодавства, яке б визначало державну політику у сфері культури, а також фінансування розвитку культури за залишковим принципом негативно впливають на розвиток духовних цінностей українського суспільства.

3. Відсутнє чітке законодавство щодо регулювання діяльності засобів масової інформації з урахуванням важливої ролі ЗМІ для розвитку духовності та формування у суспільстві духовно-ціннісних орієнтацій.

Тому одним із головних завдань органів державного управління, які забезпечують здійснення освітньої, культурної та інформаційної політики, має стати розробка проектів нормативно-правових актів для вдосконалення законодавства України щодо розвитку духовної сфери українського суспільства.

Список використаних джерел

1. Закон України про бібліотеки та бібліотечну справу // www.rada.gov.ua.

2. Закон України про видавничу справу // www.rada.gov.ua.

3. Закон України про Державний бюджет України на 2005 рік // www.rada.gov.ua.

4. Закон України про захист суспільної моралі // www.rada.gov.ua.

5. Закон України про кінематографію // www.rada.gov.ua.

6. Закон України про музеї та музейну справу // www.rada.gov.ua.

7. Закон України про освіту // www.rada.gov.ua.

8. Основи законодавства про культуру // www.rada.gov.ua.

9. Державна національна програма “Освіта (“Україна ХХІ століття.”): Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 1993 р. № 896 // www.rada.gov.ua.

10. Державна програма розвитку культури на період до 2007 року: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серп. 2003 р. № 1235 // www.rada.gov.ua.

11. Концептуальні напрями діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 28 черв 1997 р. № 675 // www.rada.gov.ua.

12. Національна доктрина розвитку освіти: Затв. Указом Президента України від 17 квіт. 2002 р. № 347 // www.rada.gov.ua.

13. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” // www.rada.gov.ua.

14. Культура. Ідеологія Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / В.Андрущенко, Л.Губерский, М.Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.

15. Огнев’юк В.О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. – К.: Знання України, 2003. – 450 с.

16. Ситник Г. Національні цінності як основа прогресивного розвитку особистості, суспільства і держави // Вісн. НАДУ. – 2004. – Вип. 2. – С.369-374.

17. Скуратівський В., Трощинський В., Чукут С. Гуманітарна політика в Україні: Навч. посіб. – К.: Вид-тво УАДУ; Вид-во “Міленіум”, 2002. – 262 с.

18. Сурмін Ю.П. Ціннісні процеси пострадянського суспільства: методологічний аспект: Зб. наук. пр. НАДУ. ? 2003. – Вип. 1. ? С. 87-98. 

Мысив Л.В. Особенности законодательства Украины относительно деятельности органов государственного управления в сфере формирования и развития духовных ценностей украинского общества

В статье автор анализирует с точки зрения духовного развития украинского общества основные нормативно-правовые акты, которыми руководствуются в своей деятельности органы исполнительной власти