принцип гласності і відкритості в діяльності державного апарату. Наприклад, право громадян на основі загальнонародного голосування (референдумів) скасовувати рішення державних органів, що суперечать інтересам народу, в тому числі і в сфері міжнародних відносин;

Особливу увагу слід приділити такому важливому і основоположному принципу як принцип поділу влади. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію і традиційно пов’язується з ім’ям французького вченого Ш.- Л. Монтеск’є. Особливість його поглядів „ на три влади” полягає у тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтескє містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787р. Було названо системою „стримувань і противаг”.

Принцип поділу влади складається із системи вимог:

поділ функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;

закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень, недопустимість втручання в прерогативи один одного і їх злиття;

наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іешого органу і виключення зосередження всієї повноти влади в одній із гілок;

наявність у органів влади взаємного контролю дій один одного і неможливість зміни компетенції оранів держави позаконституційним шляхом.

Принцип подщілу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних гілок влади. З іншогог боку, здійснення судвого контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб судова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна реалізувати повністю.

ІІ. Система державних органів

2.1. Критерії класифікації державних органів та їх види

Державні органи в правовій демократичній державі утворюють у сукупності систему, яка має відповідні ознаки. Така система органів держави характеризується єдністю, яка зумовлена соціальною сутністю державних органів, спільністю їх завдань і функцій. Ця єдність органів виходить із єдності волі й інтересів народу, який є першоджерелом влади. Діяльність всієї системи органів державної влади України має бути спрямована на забезпечення прав людини і громадянина, єдність системи цих органів проявляється в тому, що органи, які їх складають, не розрізнені, а сумісно, перебувають у тісній взаємодії, взаємозв’язку і взаємозалежності. Система державних органів являє собою і організаційну єдність, оскільки органи обираються або створюються іншими; одні підзвітні і підконтрольні іншим.

Усі органи діють на основі Конституції і Законів України. Акти, прийняті вищими за належністю органами є обов’язковими для нижчих за належністю. Так, Акти Кабінету Міністрів України є обов’язковими для виконання міністерствам, місцевим держадміністраціям тощо. Таким чином, між державними органами існує організаційно-правовий зв’язок.

Державні органи в правовій демократичній державі утворюють у сукупності систему, яка має відповідні ознаки. Така система органів держави характеризується єдністю, яка зумовлена соціальною сутністю державних органів, спільністю їх завдань і функцій. Ця єдність органів виходить із єдності волі й інтересів народу, який є першоджерелом влади. Діяльність всієї системи органів державної влади України має бути спрямована на забезпечення прав людини і громадянина, єдність системи цих органів проявляється в тому, що органи, які їх складають, не розрізнені, а сумісно, перебувають у тісній взаємодії, взаємозв’язку і взаємозалежності. Система державних органів являє собою і організаційну єдність, оскільки органи обираються або створюються іншими; одні підзвітні і підконтрольні іншим.

Незважаючи на те, що державні органи є складовою державного апарату, вони мають відмінності, і їх можна поділити на певні види за різними критеріями. Хоча в юридичній науці виробилися певні стереотипи стосовно класифікації державних органів, в деяких вчених існують свої погляди на проблему класифікації органів держави.

Кравчук М.В. визначає наступні критерії класифікації органів держави:

за змістом діяльності (оргни законодавчої влади, органи державного управління чи виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи, глава держави);

за місцем у системі державного апарату (певинні, вторинні, що походять від первинних та підзвітних їм);

за способом створення (виборні, призначувальні, ті, що можуть успадковуватись);

за часом функціонування (постійні, тимчасові);

за складом (одноособові, колегіальні);

за маштабом діяльності (центральні, місцеві, локальні) Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. Посібник. – 3-тє вид., змі. Й доп.. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - с.66

.

О.Ф. Скакун подає більш обширну класифікацію державних органів:

За способом утворення:

виборні (представницькі);

призначувані (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);

що успадковуються (спадковий монарх).

За строком функціонування:

постійні – створюються без обмеження строку дії;

тимчасові – створюються для досягнння короткострокових цілей.

За теритрією дії:

загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) – поширюються на всю територію держави;

суб’єктів федерації – у федеративній державі;

місцеві – діють в адміністративно-територіальних одиницях.

За характером компетенції:

органи загальної компетенції – уряд;

органи пеціальної компетенції – міністерства тощо.

За порядком здійснення компетенції:

колегіальні - парламент (Верховна Рада);

єдиноначальні – президент.

За правовими формами діяльності:

правотворчі;

правозастосовчі;

правоохоронні;

контрольно-наглядові;

устаночі.

За принципом поділу влади:

законодавчі;

виконавчі;

судові.

За характером і змістом діяльності:

законодавчі (парламент);

виконавчі (уряд);

правоохоронні (міліція, органи безпеки);

судові (суди–вищі і місцеві);

контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції) Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — с.94-95; .

2.2.Загальна характеристика органів державної влади

Законодавча влада – це делегована народом своїм представникам у парламенті (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Адьтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст.