Не менш істотною функцією законодавчої влади є фінансова, яка реалізується в праві щорічно затверджуючи бюджет країни. Є засновницька функція, яка здійснюється через участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів. Показником прояву „стримувань і противаг” слугує контроль, здійснюваний законодавчим органом, за роботою уряду, інших посадових осіб виконавчої влади (контрольна функція). Вираження недовіри уряду, перевірка виконання законів, парламентські розслідування слугують потужними стимулами парламентського контролю. Проте головною особливістю організаціїта діяльності парламенту є його представницький характер. Перламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва. Кривенко Л.Т. Органи законодавчої влади // Юридична енциклопедія: В 6т. Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 2002. — т.4: Н—П.—С 228.

Таким чином, слід виділити такі укруплені функції парламенту:

представницьку,

законодавчу,

фінансову,

засновницьку,

контрольну.

Особливе місце в системі державних органів влади займає Президент, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання її Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Він структурно не входить до жодної з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), проте має компетенцію в сфері виконавчої влади. Агафонов С. Правовий статус Президента України // Право України. — 2000. — №3. — С 24—26.

Відповідно до Конституції України Президент України у межах своєї компетенції має право видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Президент скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції; проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті Верховною Радою.

Президент є Верховним Главнокомандувачем Збройних Сил, очолює Раду національної безпеки і оборони.

Призначає Генерального прокурора за згодою Верховної Ради, половину складу Ради Національного банку, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав та ін. Агафонов С. Правовий статус Президента України // Право України. — 2000. — №3. — С 24—26.

Виконавча влада – влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в маштабах усієї країни є уряд.назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву – Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, - це Федеративна Рада, в Італії – Рада Міністрів, і Японії – Кабінет. Очолює уряд його голова. Як правило, це прем’єр-міністр (наприклад, у Франції). Або – голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).

У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосердньо президент. Разом із главою уряду до йогоскладу вхдять заступник (віце-прем’єр), міністри, що очолюють окремі міністерства.

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише „виконанням законів”. Вона покликана відпрацювати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер. Коваленко А.А. Органи державної виконавчої влади: проблеми класифікації // Людина і політика. — 2002. — № 6. — С.12—21.

Таким чином, призначення органів виконавчої влади – управління. що охоплює:

виконавчу діяльність – здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади;

розпорядчу діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут важливі діючі механізми „стримувань і противаг” як із боку законодавчої (через розвинуте законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль іконституційний нагляд).

Судова влада – незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорті про право, відпрвляє правосуддя.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада – поняття не тотожні. Правосуддя – форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обгрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Судова влада здійснюється одноособово суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі судової процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права.

Свої функції суд покликаний здійснвати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежативід суб’єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Відповідно до Конституції України будь-яек втручання в діяльність судів і судувих засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність.

У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнананим судавий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. В Україні суд не може привласнювати собі функції законодавчої чи виконавчої влади. Делегування своїх функцій судами, а також привласнення цих функційіншими органами чи посадовими особами не допускається (ст.