Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.

Таким чином, основі функції судової влади:

охоронна (охорона прав);

функція правосуддя (захист, відновлення прав);

контрольно-наглядова (за іншими гілками влади).

Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є поділом державної влади по горизонталі. По ертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади.

ІІІ. Проблеми функціонування професійної та державної служби

Професійна служба – професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті, об’єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій.

Професійна служба за ознакою її організації і порядком проходження може бути поділена на такі види:

державна служба

служба в органах місцевого самоврядування

служба в комерційних організація.

Відповідно до ст.38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Державна служба – врегульована законодавством професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх папараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Зазначений широкий підхід до проблематики державної служби надає можливість виокремити і розмежувати публічний і приватний сектори життєдіяльності суспільства, що регулюється відповідно до позицій публічно-правових та приватно-правових засад. На такій основі державна служба розглядається як практичне функціонування всіх держаних інституцій (органів і організацій) щодо забезпечення життєдіяльності публічних форм суспільного життя. Правовий інститут державної служби належить до категорії центральних інститутів публічного права. Державна служба таким чином виступає стрижнем державності, оскільки остання в інституціональному розумінні виступає як орган управління суспільством.

Надзвичайно важливим в умовах формування ринкових відносин є виокремлення державної служби за критерієм джерела оплати праці, яким є державний бюджет, що дає змогу суспільству визначити і постійно корегувати оптимальний „кошторис” на утримання державного апарату.

Державна служба може бути поділена на два види:

цивільна | мілітаризована

- у державних органах та їх апараті (законодавчої, виконавчої і судової гілок влади) | - у державних установах і органах управління державними підприємствами | - військова (у Збройних Силах) | - воєнізована (в органах міліції та ін.)

Службовими особами є службовці державних органів, організацій, органів упрвління державними підприємствами, органів місцевого саморядування, комерційних організацій, що своїми діями створюють юридичні факти або спроможні продовжувати, змінювати чи припиняти конкретні правовідносини.

Службовець – учасник подвійних правовідносин:

трудових, що залежать від професійного особистого становища, трудових прав і обов’язків, від процесу праці;

адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносин влади).

Державний службовець – працівник державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядкуздійснює трудові функції на професійних засада на основі трудового договору (контракту), що одержує заробітну плату з державних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється службовій дисципліні.

Власне (безпосредні) державні службовеці – особи, що мають виконавчо – розпордницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осбіб відносять до чиновників і відрізняють від прстих державних службовеців (учителів держаних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.). З юридичної точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосредніх державних службовеців) визначається нормами адміністративного права, а правовий статус простих державних службовців – нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й їх порядок прийняття на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін.

У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисельнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне держаних службовців – як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби розглядають ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.

Ознаки державного службовця як професіонала управління:

має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якого впливає на тих, хто управляється (обслуговується);

працює оплатно (одержує заробітну плату);

працює інтересах тих, хто оплачує роботу;

працює на професіональній основі, обіймаючи посади відповідно до кваліфікації та досвіду.

Залежно від характеру здійснюваних функцій держаних службовців можна поділити на:

керівників,

спеціалістів,

технічний персонал,

допоміжний персонал.

Працівники комерційних організацій зайняті в приватному секторі. Їх колективи називають персоналом.

Особа, що здійснює трудові функції на основі трудового договору (контракту) у приватному секторі, одержує плату за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерційної організації.

Всі працівники комерційної організації відносно до власності на її майно поділяються на:

наймані працівники (службовці) – виконують роботу за винагороду, розмір і умови якої визначають відповідні договори найму;

працюючі власники – володіють частиною майна і коштів підприємства та одержують винагороду у вигляді частки прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників недержавних (комерційних) організацій є посадові особи.

Посадова особа —фахівець з управління, що обіймає посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, пов’язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридично значимих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідносин.

Ознаки держаної посадової особи:

виконує функції публічного характеру;

є юридично наділеною державно-владними повноваженнями;

має право видавати правові акти, обов’язкові для інших осіб (підлеглих і /або не підлеглих по службі);

виступає носієм і представником державної влади;

може бути