Історія авторського права нерозривно пов’язана з пошуком і постійним удосконаленням форми управління авторськими правами. Необхідність захисту авторських прав, збору і виплати авторської винагороди вимагало від авторів створення структур, що забезпечували ефективне управління їх правами. Тому вже перші організації з управління авторськими правами (товариства, асоціації тощо), які створювалися за ініціативи авторів, включали в себе зазначені функції, передбачали створення мережі агентів, що забезпечували виконання цих функцій. Ці основні функції органів управління авторськими правами вдосконалювалися та стали основою сучасних організацій колективного управління авторськими правами.

Рекомендовані форми колективного управління авторськими правами стали, з урахуванням національних особливостей, основною формою управління авторськими правами для більшості країн. Вимоги щодо організації колективного управління авторськими правами включалися до національних законодавчих актів. Національні організації колективного управління авторськими правами за своїм статусом створювалися як державні, так і громадські.

Основу системи колективного управління складає надання правоволодарями повноважень організації по колективному управлінню на управління їхніми правами: відстежування використання їх творів, ведення переговорів з користувачами щодо використання творів за відповідну винагороду, надання відповідних ліцензій на використання творів, збір авторської винагороди, її розподіл і виплата тощо.

Єдиною організацією колективного управління авторським і суміжними правами в Україні було державне підприємство “Українське агентство з авторських та суміжних прав”.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” суттєво змінено систему державного управління сферою інтелектуальної власності. Відповідно до зазначеного Указу ліквідовано ДААСП України та прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 601 “Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності в складі Міністерства освіти і науки України”, основні завдання якого пов’язані із забезпеченням, в рамках своєї компетенції, реалізації державної політики, прогнозування і визначення перспектив пріоритетних напрямків розвитку в сфері інтелектуальної власності, організаційного забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності [3].

Ще одним кроком поступу, метою якого є приведення законодавства України в сфері авторського права та суміжних прав до вимог актів законодавства Європейського Союзу та з урахуванням положень Цивільного кодексу України стало розроблення Міністерством освіти й науки України в 2006 році проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав”.

Після повернення Кабінетом Міністрів України, проект Закону був доопрацьований з врахуванням пропозицій та зауважень Секретаріату Кабінету Міністрів України, викладених у експертному висновку (доручення Кабінету Міністрів України від 06.04.2006 № 54949/20/1-04). Також враховані пропозиції, надані європейськими експертами і міжнародними організаціями, зокрема Міжнародною конфедерацією спілок авторів та композиторів (CISAC), Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.

Основною метою авторів розробки та доопрацювання Закону є імплементація міжнародних норм та усунення розбіжностей чинної редакції Закону України “Про авторське право і суміжні права” з міжнародними актами законодавства Європейського Союзу щодо охорони і захисту авторського права та суміжних прав. На сьогодні іншого альтернативного способу щодо забезпечення захисту прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, передбачених проектом Закону, при використанні тих чи інших об’єктів авторського права і суміжних прав, немає.

Варто зазначити, що законодавство Європейського Союзу з деяких положень застосовує інший підхід до врегулювання відносин щодо прав на відповідні об’єкти, ніж це передбачає національне законодавство, що є наслідком внесення відповідних змін до Цивільного і Господарського кодексів України, Закону та інших законодавчих актів.

Оновлений Закон передбачає новий підхід до врегулювання, наприклад, авторського права на службові твори, застосування права слідування, функціонування організацій колективного управління, запровадження нових термінів охорони певних об’єктів авторського права (фотографічні твори, аудіовізуальні твори, створені у співавторстві тощо), також встановлення відповідальності за несплату відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах та інше.

Положеннями проекту Закону також максимально враховані вимоги Цивільного кодексу України, за умови якщо такі не вступають в суперечності з нормами директив Ради Європейського Союзу. Проектом Закону пропонується застосування нової системи договірних відносин, що є необхідною умовою запровадження практики договірних відносин як між суб’єктами авторського права і суміжних прав, так і між зазначеними суб’єктами і особами, які використовують об’єкти авторського права і/або суміжних прав, і через яких практично відбувається випуск у цивільний оборот творів та об’єктів суміжних прав – невід’ємної складової економічного та духовного життя суспільства.

З прийняттям проекту Закону чинне законодавство України буде приведене у відповідність до положень законодавства Європейського Союзу, що регулює відповідні правовідносини, узгодить національні акти законодавства між собою, що сприятиме удосконаленню відносин у сфері інтелектуальної власності, зокрема охороні прав на об‘єкти авторського права та суміжних прав і подальшому розвиткові економічних відносин в Україні [15].

Та, не зважаючи на невеликі проблиски, питання охорони авторського права на інтелектуальну власність в Україні сьогодні більш ніж гостре – держава часто заплющує очі на порушення у сфері інтелектуальної власності, адже сама є чи не найбільшим піратом, грабуючи і своїх громадян, і себе. А масштаби цього безладу – від десятків до сотень мільйонів гривень. Наприклад, обсяг надходжень до державної скарбниці Білорусі за рахунок стягнень з реалізації авторських прав утричі перевищує кошти, які ця країна має від важкого машинобудування. Щороку втричі збільшуються відповідні доходи в Росії. А Україна могла б одержувати більше десятка мільярдів доларів на рік, якби захищала інтелектуальну власність, – вважає С. Кулаков, спеціаліст з питань інтелектуальної власності на