Як приклад – стан українського кінематографу. Колись права на фільми мала держава, а тепер вони перейшли до конкретних людей – авторів, сценаристів, операторів. Якщо почати виплачувати режисерам, акторам, операторам, художникам, композиторам, музикантам належні їм за законом суми за прокат фільмів за їхньою участю, то з кожної винагороди вони сплачуватимуть напряму до держбюджету 13 відсотків подоходного податку. Щомісяця, щороку – все життя автора твору і ще 70 років по його смерті. Якщо є діти, онуки і навіть правнуки. Інша справа, що про таку норму, введену після 1991 року, майже не відомо широкому загалу. Але це правило діє, і ним можна скористатися, треба тільки, щоб сам власник чи його спадкоємці про це потурбувалися. Із 1991 року в Україні не було сплачено авторам винагород на суму понад два мільярди гривень. Відповідно держбюджет недоотримав 360 мільйонів [16].

Суперечливі тенденції в системі охорони „власного продукту” сприяють процвітанню „піратства” і тим самим вказують на неефективність сьогоднішнього підходу до захисту інтелектуальної власності. Теоретично право на інтелектуальну власність – одне з основних прав людини, але юридичний бік не завжди відповідає реаліям життя. Адже агітувати населення купувати ліцензовану продукцію, яка коштує в 2-3 рази дорожче від неліцензованої, а за якістю практично нічим не відрізняється, – більш ніж нелогічно. Для більшості ж підприємців штраф у розмірі від 170 до 340 гривень та конфіскація піратської продукції – незначне покарання.

Для того, щоб посилити контроль над оборотом продукту інтелектуальної власності, необхідно збільшити штат відповідних структур, а також фінансування. Слід також ввести єдину ліцензійну марку, оскільки наявність сьогодні її трьох видів призвела до того, що в марках плутаються як продавці, так й органи, що контролюють їхню діяльність.

Як не сумно це звучить, та бути „піратом” сьогодні й модно, і прибутково. Низька купівельна спроможність споживачів та велика кількість монополій у сфері поширення інтелектуального продукту запалюють перед індустрією „піратства” зелене світло. Як показує світова практика боротьби з піратством – це завдання в першу чергу друкарської індустрії, яке виконується методами ринкової конкуренції, а не тільки переслідуваннями органами влади. Більшість же юридичних нововведень зможуть тільки тимчасово зупинити потік розкраденої інтелектуальної власності на ринки. Плюс до всього однією з основних причин процвітання „піратства” так і залишиться низький життєвий рівень середньостатистичного покупця [17].

Ось тільки декілька фактів.

У Луганську місцеві правоохоронці припинили діяльність великої організованої групи, яка поширювала контрафактну аудіо- та відеопродукцію і компакт-диски. Під час затримки учасників і організаторів незаконного бізнесу вилучено 13 тисяч касет і близько двох тисяч компакт-дисків на загальну суму близько 100 тисяч гривень. Левова частка продукції потрапляла до області з Росії і, зрозуміло, не була маркована контрольною маркою України встановленого зразка. Свою діяльність тіньовики здійснювали під виглядом фірми, ліквідованої ще в 2002 році. Контрабанду розвозили до Донецької, Львівської і Житомирської областей. Збитки, завдані власникові авторських прав на використання в Україні цієї аудіовізуальної продукції – „Українському музичному видавництву”, – понад 60 тисяч гривень [18].

Більш як 10,5 тисячі „піратських” дисків на загальну суму понад 140 тис. грн. було вилучено з прилавків донецького міського радіоринку „Маяк”, який уже далеко не вперше попадається на реалізації неліцензійної аудіо- та відеопродукції. „Липові” диски було вилучено в ході спеціальних рейдів, які проводили співробітники Донецького облуправління боротьби з економічною злочинністю [19].

У Кіровограді було викрито міні-завод із незаконного виробництва аудіо- і відеопродукції, а також компакт-дисків з використанням брендів 12 відомих зарубіжних торгових марок (TDK, SONY, SAMSUNG та ін.). Такий результат операції „Контрабанді – стоп”, проведеної співробітниками Кіровоградського міськвідділу податкової міліції. Контрафакт виготовляв приватний підприємець удома із застосуванням сучасного обладнання, вартість якого перевищує 60 тисяч гривень. Окрім цього, на місці злочину виявлено заготовки упаковок для різних касет, сировину для випуску відео вартістю близько 450 тисяч гривень, а також саму продукцію на суму понад 750 тисяч гривень. Нині встановлено, що виготовлене на міні-заводі великими партіями реалізовувалося по всій Україні, а також у спецмагазинах Кіровоградa. Загальна вартість вилученого майна перевищує півтора мільйона гривень [20].

Під час оперативно-профілактичної цільової операції „Інтелект” працівники Державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в Харківській області припинили діяльність підпільного цеху-студії з тиражування музичних компакт-дисків, який зловмисники обладнали в одній з квартир у Балаклії. На місці скоєння злочину оперативники вилучили велику кількість тиражувальної техніки: 12 аудіомагнітофонів, 2 відеомагнітофони, 2 DVD-програвачі, аудіопрогравач та персональний комп’ютер з принтером, а крім того, 695 компакт-дисків, 600 відеокасет та 430 аудіокасет із музичними записами, на яких не було контрольних марок України.

Загалом унаслідок Балаклійської операції з обігу вилучено контрафактної продукції на загальну суму майже 80 тисяч гривень. Порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 203-1 кримінального кодексу України – „Незаконний обіг дисків для лазерних систем [21].

Дошукуючись до причин, які обумовлюють високий рівень піратства в Україні, працівники МВС України черговий раз переконуються у тому, що головними з них є соціально-економічні чинники. Насамперед, висока прибутковість цього виду злочинного бізнесу, зокрема, із кожного проданого піратського музичного компакт-диску можна отримати $2,5 США прибутку, що в цілому по Україні становить приблизно $20 млн. США на рік. Незаконні доходи від реалізації піратських DVD-дисків ще більші [22].

У 2004 році Кабінет міністрів України дозволив продаж аудіо-, відеокасет та компакт-дисків тільки в спеціалізованій роздрібній торговельній мережі (магазини, спеціалізовані відділи