Дійсне «середовище проживання» для прав людини є мож-ливим при демократії, демократичній правовій державі. Демок-ратія, правова держава та права людини є невіддільними одне від одного. Правова держава — гарантія реальності прав людини у плані її захисту від порушень з боку апарату влади, а права людини — головна умова та ознака демократії, гуманістичний, людський вимір правової державності. Через реалізацію, охоро-ну і захист прав людини, через демократію пролягає шлях до реальної інтеграції України до Європейського і світового спів-товариства.

Міжнародний захист прав людини

Права людини регулюються як внутрішньодержавним, так і міжнародним правом. Стаття 55. Конституції України говорить:

«Кожен має право після використання всіх національних засо-бів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів європейських і міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

Міжнародний захист прав людини набуває, особливо остан-нім часом, великого значення.

Організаційна структура європейської системи захисту прав людини:

1. Європейська комісія з прав людини (складається з 43 чо-ловік, що обираються строком на 3 роки).

2. Європейський суд з прав людини — єдиний юрисдикційний орган, який працює на постійній основі — всього 39 суддів (у його складі діє Велика палата — 17 суддів, що займається питаннями внутрішньо судової апеляції);

3. Комітет міністрів Ради Європи — функції обмежуються лише наглядом за виконанням остаточних постанов Європейсь-кого суду.

Усі вони є суб'єктами формування європейського права як органічного «сплаву» англо-американського і континентального типів правових систем. Їх статутна форма (Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Статути Комісії та Суду, Процедурні правила роботи Комісії та Суду) має прецедентний зміст.

Європейська система захисту прав людини включає дві мож-ливості (два права):—

можливість (право) особи подавати індивідуальні петиції;—

право держав — учасниць Європейської системи захисту прав людини ініціювати провадження у справах про порушення прав будь-яких людей, включаючи іноземців.

Перш ніж подавати петицію, необхідно попередньо вичерпа-ти усі внутрішні засоби захисту, які відповідають загальновизна-ним нормам міжнародного права, а також додержання строків давності — від дня винесення остаточного рішення національ-ною владою має пройти не більш ніж 6 місяців.

Петиція повинна бути прийнятною, а саме:—

не може бути анонімною;—

не може повторювати петицію, яка раніше вже аналізува-лася судом або є предметом іншої процедури міжнародного роз-гляду;—

не повинна суперечити за змістом положенням Конвенції або Протоколу до неї;—

повинна бути достатньо обгрунтованою та правомірною. Стадії розгляду справи в Європейському суді:

1 | - розгляд питання про прийнятність чи неприйнятність індивідуальних петицій і скарг, поданих у встановленому поряд-ку державами-учасницями Європейсь-кої системи захисту прав людини | форма — рішення

2 | - розгляд справи по суті, включаючи процедуру дружнього врегулювання | форма — рішення

3 | - вирішення справи, результатом яко-го є юридичне оформлення Палатою суду | форма — постанова

Право сторін на апеляцію здійснюється шляхом її подання до Великої Палати суду протягом трьох місяців від дня винесен-ня постанови звичайною Палатою суду.

Постанова Палати суду є остаточною, якщо:

1) сторони заявили, що не звертатимуться з проханням про направлення справи до Великої Палати;

2) через три місяці після винесення постанови звичайною Палатою відсутнє прохання про направлення справи до Великої палати;

3) комітет Великої палати відхилив таке прохання.

Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини

Одним із основних завдань правоохоронної діяльності орга-нів внутрішніх справ є забезпечення прав, свобод, обов'язків і насамперед безпеки особи.

Реалізація цього завдання відбувається шляхом охорони та захисту прав і свобод особи. Для його досягнення від співробіт-ників органів внутрішніх справ вимагається:

виявлення правопорушників;

розкриття і розслідування злочинів;

припинення правопорушень;

відновлення порушених прав і свобод громадянина;

застосування примусових заходів до правопорушника;

контроль за дорожнім рухом тощо.

Співробітник органів внутрішніх справ має керуватися у сво-їй професійній діяльності принципом презумпції невинності осо-би, який закріплено в Конституції України.

Обов'язком співробітників органів внутрішніх справ у випад-ках обмеження прав і свобод громадянина є:*

при затриманні — роз'яснити привід і підставу такого за-тримання;*

при застосуванні такого запобіжного заходу, як взяття під варту та ін., — роз'яснити права та обов'язки, що випливають із цього.

Права і свободи законослухняного громадянина забезпечу-ються органами внутрішніх справ та їхніми посадовими особа-ми у ході спеціальних та індивідуальних профілактичних заходів:*

організація рейдів і вжиття інших заходів з метою вияв-лення осіб із девіантною (що відхиляється від правомірної) на-становою;—

поставлення на облік осіб, що ухиляються від правомірної поведінки;—

робота з особами, що мають девіантну настанову, на її зміну в напрямку законослухняної поведінки;—

робота з притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушення.

Завдяки своєчасним профілактичним заходам співробітників органів внутрішніх справ (дільничних інспекторів міліції, опе-ративних уповноважених, інспекторів міліції у справах непов-нолітніх та ін.) права і свободи осіб із схильністю до протиправної поведінки зберігаються цілком або втрачаються на менший строк. Запобігання дій особи на стадії підготовки до правопорушення дозволяє або зберегти її права у повному обсязі, або уберегти від їхньої втрати на тривалий строк. Особа, що вчинила умисний злочин і викрита, позбавляється волі (відбувається обмеження прав і свободи дій у просторі) або втрачає права і повноту волі на триваліший період, ніж та особа, що готується до злочину (відбувається обмеження прав і свободи дій у часі).

Значна роль відведена органам внутрішніх справ у забезпе-ченні громадської безпеки особи. Забезпечення громадської без-пеки особи — це насамперед створення умов як для викорис-тання прав громадянами, так і