історії з Укрбудтрастом, Фінтрастом та іншими, керівники яких зібрали "Багатий врожай" і зникли у невідомому напрямку. Або інша трастова епопея. 17 березня 1993 Кабінет Міністрів України прийняв декрет "Про довірчі товариства". Ним передбачалося здійснення ряду операцій, в тому числі і добровільно залучати кошти населення з наступною виплатою винагороди за їх використання. Усякі довірчі та страхові компанії почали тоді з’являтися як гриби після дощу. Так само швидко далися взнаки для більшості довірителів і наслідки їх діяльності. Внаслідок фінансового шахрайства, обману людей, умисного порушення законодавства були спричинені матеріальні й моральні збитки громадянам, завдано майнової шкоди інтересам держави. За період 1993 - 97 р.р. вкладникам завдано збитків на загальну суму 155,5 млн. гривень (без урахування інфляції) останніх трьох років, 24 млн. 721 доларів США і 354 тис. Німецьких марок.
Зокрема це вдалося зробити завдяки тотальній недобросовісній рекламній компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних процентів і дивідендів.
Багато справ стосується і недобросовісної порівняльної реклами, яка відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.
Згідно закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції - порівняльною визнається реклама, що містить порівняння з товарами, послугами чи діяльністю іншого господарського суб’єкта (ст. 3)
Для захисту прав підприємців, споживачів від проявів недобросовісної конкуренції з боку окремих суб’єктів підприємницької діяльності законодавство передбачає низку заборон, обмежень і обов‘язків.
Зокрема є повністю виправданим при рекламі послуг пов’язаних із залученням коштів населення, цінних паперів заборона повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш, як одного року.
Згідно закону "Про господарські товариства розмір можливої сплати дивідендів по простих акціях визначається акціонерним товариством тільки у виді зазначеної частини від прибутку, одержаного цим товариством. Оскільки розмір прибутку визначається тільки по підсумках фінансового року, розмір дивідендів не можливо знати заздалегідь до закінчення року і внаслідок цього зазначити у рекламі. Але не зважаючи на це у практичній діяльності рекламні оголошення такого роду зустрічаються. Конкретні розміри дивідендів визначені заздалегідь і при цьому як правило дуже високі.
Заборонена також реклама з гарантіями, обіцянками про майбутню ефективність або дохідність діяльності фізичної або юридичної особи, окрім передбачених діючим законодавством гарантійного обов‘язкового страхування. Виходячи з цих вимог, рекламне послання не повинно містити ні які посилання на гарантії “слова”, які мають також значення. Єдине виключення передбачено для гарантій соціального страхування.
Законодавством забороняється також реклама, яка має не підтверджені фактичними даними відомості про юридичні або фізичні особи відносно їх діяльності та товарів, включаючи будь-яке порівняння, зокрема, яке містить неправдиві або неточні відомості про товаровиробників, походження, сертифікацію, ліцензування товарів і цін на них. Таким чином, реклама не повинна створювати у свідомості покупців (споживачів) помилкових уявлень по характеристиках товарів (послуг), які пропонуються, вводити в оману відносно природи, розміру, цінності, довгостроковості і функцій товарів (робіт, послуг).
Не допускається реклама, яка посилається на обсяги проведених робіт, надання послуг, поставках товарів, які фактично не були досягненні на день розповсюдження реклами.
Порушення цього правила, зокрема мало місце у діяльності недобросовісних трастів (довірчих товариств), про які вже йшлася мова вище. Такі трасти дуже голосно сповіщали в засобах масової інформації, що вкладені громадянами кошти застраховані в солідних страхових компаніях, в той час як послуг страхування ризику довірителів фактично не було: договори страхування не укладалися, підписувався лише "протокол про наміри", який ні до чого не зобов‘язував або договір страхування не набирав чинності.
Як наприклад, випадок з сумно відомим "Алькор-трастом", який прийняв усі виплати і перестав існувати. Але незадовго до припинення своєї діяльності у вересні 1994р. "Алькор-траст" оголосив про страхування вкладів за свій рахунок, але тільки тих, які будуть залишені на рахунку до 1 січня 1995р.
Багато вкладників в це повірили. Але в страхову компанію "Альбіо" страхові платежі не поступили і страхові договори не почали діяти23. Це класичний приклад коли реклама, яка містила посилання на страхування вкладу, яке фактично не було досягнено на момент її розповсюдження, може бути визнана недобросовісною.
Разом з тим, необхідно уточнити і конкретизувати заборони і обмеження реклами, які базуються на почуттях страху, забобон або на легковірності неповнолітніх, оскільки вона заснована на суб‘єктивних характеристиках.
Не можна сказати, що до прийняття закону "Про рекламу" і інтереси дітей не були захищені. Так в законі України "Про телебачення і радіомовлення" було визначено, що реклама не повинна містити тексту і зображення того, що може спричинити духовну, моральну або психічну шкоду молоді і дітям, а також заборонена реклама у передачах розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію. Але це тільки стосується реклами телевізійної і радіореклами, а не взагалі всіх видів реклами.24
На законодавчому рівні не були визначені питання про обмеження реклами, розраховані на неповнолітніх, які пов‘язані з нав’язуванням товарів. Цей вид порушень особливо в останні роки став набувати масового характеру у зв‘язку з наявністю на внутрішньому споживчому ринку товарів імпортного виробництва, які пропонуються неповнолітнім споживачам. Розрахунок - реклама грає на легковажність неповнолітніх.
Тому з метою ліквідації цих недоліків законом України "Про рекламу",25 передбачена ст. 19, яка регулює обмеження щодо реклами розрахованої на неповнолітніх.
Зокрема забороняється реклама:
- з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;
- з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих або дискредитувати довіру неповнолітніх до них;
- вміщення прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись